Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

13. Ємельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості. — К., 1997.

14. Замковой В. И., Ильчиков М. З. Терроризм — глобальная проблема современности. — М.: Ин-т междунар. права и экономики, 1996. — С. 8-51.

15. Зорин А. М., Аветисян М. А. Пособие руководителям и работникам станций по выявлению и предупреждению террористических актов. — М., 2001. — С. 6.

16. Из истории Всероссийской Чрезвычайной комиссии: Сб. документов (1917-1921 гг.). — М.: Гос. изд-во полит. л-ры, 1958.

17. Кирсанов З. И. Теоретические основы криминалистики: Учеб. пособие. — М., 1998. — С. 95.

18. Комп’ютерна злочинність: Навч. посіб. / П. Д. Біленчук, Б. В. Романюк, В. С. Цимбалюк та ін. — К.: Атіка, 2002. — С. 158-166.

19. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К., 2001.

20. Ляхов Е. Г., Попов А. В. Терроризм: национальный, региональный и международный контроль: Монография. — Ростов н/Д: РЮИ МВД России, 1999. — С. 71.

21. Матусевич И. А. Изучение личности обвиняемого в процессе предварительного расследования преступлений. — Минск, 1975. — С. 33.

22. Мелентьева Н. Размышления о терроре // Европейское обозрение. — 1995. — № 7. — С. 17-19.

23. Миньковский Г. М., Ревин В. П. Характеристика терроризма и некоторые направления повышения эффективности борьбы с ним // Государство и право. — 1997. — № 8. — С. 84.

24. Овчинникова Г. В. Терроризм / Науч. ред. проф. Б. В. Волженкин. — СПб., 1998. — Сер. Современные стандарты в уголовном праве и процессе.

25. Образцов В. А. О криминалистической классификации преступлений // Вопр. борьбы с преступностью. — Вып. 33. — М.: Юрид. л-ра, 1980. — С. 90.

26. Ольшанский Д. В. Психология терроризма. — СПб.: Питер, 2002.

27. Терроризм: психологические корни и правовые оценки: Круглый стол // Государство и право. — 1995. — № 4.

28. Ip-телефонія як інструмент терористів // Уряд. кур’єр. — 2003. — № 176.

Розділ 8

Особливості методики розслідування злочинів у сфері високих технологій

8.1. Поняття і класифікація злочинів у сфері високих технологій

8.1.1. Поняття і загальна характеристика злочинів, які вчинені з використанням досягнень сучасних інформаційних технологій

Сьогодні людство переживає бурхливий розвиток автоматизації, інформатизації і комп’ютеризації всіх сфер життя. За даними Nua Internet Surveys, кількість користувачів глобальної мережі Інтернет з 80 тис. у 1988 р. зросла до 400 млн на кінець 2000 р., серед них близько мільйона — в Україні. У 2006 р. кількість українських користувачів Інтернет зросла до 2 млн чол. У нашій державі ефективному використанню можливостей глобальної мережі для розвитку науки, освіти, культури, підприємницької діяльності сприяє підписаний 31 липня 2000 р. Президентом України Указ “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”. Указ, зокрема, передбачає встановлення та наповнення інформацією веб-сторінок центральними органами виконавчої влади, створення належних економічних, правових, технічних умов для забезпечення широкого доступу до мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності. Але поширення інформаційних технологій має і негативний аспект: відкриває шлях до антисоціальної та злочинної поведінки. Комп’ютерні системи містять у собі нові, дуже досконалі можливості для невідомих раніше правопорушень, а також для вчинення традиційних злочинів, але нетрадиційними засобами.

На конференції країн “великої вісімки” щодо проблем кіберзлочинності, яка відбулася у жовтні 2000 р., зазначалося, що збитки від кіберзлочинів сягають 100 млрд німецьких марок щороку. А за оцінками Рахункової палати уряду США, щорічні збитки від розкрадань і шахрайств, здійснених за допомогою інформаційних технологій тільки через Інтернет, становлять 5 млрд дол.

Злочини, які вчиняють з використанням переваг найсучасніших технологій, завдають великих економічних збитків, до того ж суспільство стає дедалі залежнішим від роботи автоматизованих систем у різноманітних сферах життя — від управління збройними силами, підприємствами, організаціями, відомствами, рухом літаків і поїздів до медичного обслуговування населення та національної безпеки. Іноді навіть незначний збій у функціонуванні таких систем може спричинити реальну загрозу життю людей. Стрімке зростання глобальних комп’ютерних і телекомунікаційних мереж, а також можливість підключення до них через звичайні телефонні лінії посилюють можливості їх використання у кримінальній діяльності.

Безумовно, найбільше від комп’ютерних (тут і далі термін “комп’ютерний” буде використовуватися як умовний) злочинів потерпають технічно розвинені країни, однак і в інших країнах з початком процесу комп’ютеризації створюються сприятливі умови для вчинення таких злочинів. Зокрема, глобальна комп’ютерна мережа Інтернет надає можливість увійти до будь-якої світової відомчої комп’ютерної системи, у тому числі і військової. До того ж це можна зробити майже з будь-якої точки світу. Порівняно з Великобританією, Німеччиною, США, Японією національна безпека України поки що залежить від комп’ютерних мереж значно менше: від комп’ютерних злочинів в основному потерпає фінансово-кредитна сфера. Але у недалекому майбутньому такі злочини можуть призвести до глобальних катастроф — екологічних, економічних, на транспорті тощо. Запровадження сучасної системи управління культурою, освітою, наукою, медициною, рухом літаків у повітрі, поширення телекомунікаційної мережі, впровадження системи електронних платежів, використання комп’ютерів у діяльності правоохоронних органів та у військовій справі значно розширили сферу діяльності всіх різновидів комп’ютерних злочинців: хакерів і крекерів, фріків і кібершахраїв, колекціонерів і піратів.

Протягом останнього десятиріччя велика увага приділялася проблемам, пов’язаним з бурхливим розвитком феномену, відомого в усьому світі під назвою “комп’ютерна злочинність”. На сьогодні це поняття (досить умовно) включає всі протизаконні дії, при яких електронна обробка інформації була знаряддям їх вчинення або їх об’єктом. Таким чином, до цього кола проблем потрапили не тільки злочини, безпосередньо пов’язані з комп’ютерами, а й такі, як шахрайство з кредитними магнітними картками, злочини у сфері телекомунікацій (шахрайство з оплатою міжнародних телефонних переговорів), незаконне використання банківської мережі електронних платежів, програмне “піратство”, шахрайство з використанням ігрових автоматів та багато інших. До цієї групи проблем належать також ті, що пов’язані з використанням доказів комп’ютерного походження при розслідуванні традиційних злочинів.

Комп’ютерна злочинність — це міжнародне явище, рівень якого тісно пов’язаний з економічним рівнем розвитку суспільства у різних державах і регіонах. При цьому технічно менш розвинені країни завдяки діяльності міжнародних правоохоронних організацій мають можливість використати досвід розвиненіших країн для запобігання та викриття комп’ютерних злочинів. Загальні тенденції, злочинні засоби та заходи запобігання є у різні проміжки часу однаковими у різних країнах і зумовлені єдністю технічної, програмної та методичної бази цих злочинів.