Читати книгу - "Дикий бастард, Анна Лященко"

– Відступні випрошуєш? – гарчу у відповідь. – Скільки?

– У тебе стільки немає, Грегу. Скільки треба, щоби повернути чесне ім’я моєї дружини? – гарчить Імператор.

– Ось даремно ти так усе сприймаєш, Саттоне. Грег має рацію, Лана ще не була одружена, коли народила Барта. Так у чому проблеми?

– Пропонуєш повісити на моїй дружині табличку із датою весілля? А Барт носитиме таку ж, з датою свого народження? Та й чи це допоможе. Усім рота не закриєш.

– А коли тебе турбували плітки та пересуди? А, Саттоне? Сам знаєш, не буде реального приводу, усе одно щось вигадають, якщо захочуть кісточки перемити. А ми з Грегом відгрохаємо дітям шикарне весілля, щоб усіх відвернути. Мм? То може змиришся вже з тим, що не дівчинкою Лана тобі дісталася? – сміється Найнт.

– Я із цим давно змирився, не сліпий, помітив. А ось до того, що тепер усе про це знатимуть, треба ще звикнути. Гаразд, ви як хочете, а я – регенерувати.

– А чому ти? – гарчить обурено Правитель.

– За старшинством, Найнте, за старшинством. А ти, як молодший, потерпиш трохи.

– Та гаразд, старим у нас пошана й повага. То все-таки, Грегу, визнаєш Барта?