Читати книгу - "Володар драконів"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ти вже повертаєшся? — здивовано запитав Мухоніжка з плеча Бена. — Ти хіба завершив уже всі свої обміри?
— Обміри! — щур презирливо махнув лапою. — Знаєш, що я думаю? Мені тут дещо спало на думку. Я так непомітно викривлю мапу цих місць, що ніхто ніколи не знайде Поділ неба, — він задоволено пригладив вуха. — Що ви на це скажете?
Лунг схилився до щура і тихенько ткнув його носом у товстий бочок:
— Ми скажемо тобі спасибі! А ще більшу подяку ми перекажемо твоєму дядечкові, якщо така мапа отримає широке поширення.
— У цьому вже не сумнівайтеся! — відповів Луї. — Поширення вона отримає! У дядечка впливова клієнтура, і дуже багато родичів!
— Чудово! — Лунг, зітхнувши випростався. — Тоді я запропоную малим ченцям покатати їх на прощання на спині. Ти братимеш участь, Майю?
— Звичайно, — відповіла дракониха. — Я можу також дорослих покатати, якщо їм схочеться.
І ось селяни, які поверталися на заході зі своїх полів, побачили двох драконів, що кружляють над горами. На їхніх зубчастих спинах сиділи ченці з монастиря і реготали, як діти. Навіть найстаріші.
Добрі новиниЧерез два місяці Візенгрунди сиділи у себе вдома за сніданком. Бен саме потягнувся за другим бутербродом, аж раптом Барнабас, який читав газету, вигукнув:
— Грім і блискавка!
— Боже мій, — зітхнув Мухоніжка, що сидів, як завжди, на столі біля тарілки Бена. — Невже грози у цій частині світу взагалі ніколи не припиняються?
— Та ні, — професор опустив газету, — мова зовсім не про погоду, дорогий Мухоніжко. Тут у них повідомлення, яке усіх вас, я думаю, зацікавить.
— Про Пегаса? — запитала його дружина, підливаючи собі молока в каву.
— Феї втопили чергову землечерпалку в болоті? — припустила Гіневер, облизуючи з пальців джем.
— Не влучила, — відповів їй батько.
— Ну не тягни, Барнабасе, — сказала Віта. — Що там таке?
Бен пильно подивився на професора:
— Там щось про драконів?
— Саме так! — вигукнув Барнабас Візенгрунд. — Хлопчик знову влучив у самісіньку точку. Слухайте!
Дивне явище спостерігалося позавчора вночі в небі над однією з шотландських долин. Велика зграя гігантських птахів (деякі очевидці говорять про гігантських кажанів) знялася в повітря і полетіла у місячному сяйві на південь. На жаль, над морем слід її пропав. Вчені губляться у здогадках, про який різновид птахів може йти мова.
Бен і Гіневер перезирнулися.
— Це вони, — тихо сказав Бен. — Отже, Лунгу все ж таки вдалося умовити інших, — він подивився у вікно. У похмурому сірому небі було порожньо.
— Ти сумуєш за Лунгом, чи не так? — Віта схилилася через стіл і взяла його за руку. Бен кивнув.
— Що ж, — Барнабас Візенгрунд підлив собі кави, — через два місяці у вас почнуться канікули, і ми вирушимо на пошуки Пегаса. Я натрапив на багатообіцяючий слід, неподалік стародавнього Персеполя. Звідти не так вже далеко до села, де живе Зібеїда. Я думаю, Лунг, якщо все буде гаразд, через місяць буде зі своїми драконами в Гімалаях. А що, коли я попрошу нашого приятеля Луї Довгохвостого передати йому до Подолу неба вісточку, що через два місяці ми можемо зустрітися з ним у Зібеїди? — професор обернувся до Бена. — Ти добре вивчив його швидкість. Як ти гадаєш, обернеться він до того часу?
— Можливо! — Бен через хвилювання мало не перекинув своє какао. — Я навіть впевнений. Чуєш, Мухоніжко? Ми, може, через два місяці побачимо Лунга!
— Дуже радий, — відповів Мухоніжка, сьорбаючи чай з наперстка, що стояв перед ним. — Боюся лише, що заодно ми побачимо також Сірчану шкурку, і вона знову буде доводити мене до сказу.
— Ми їй не дозволимо, — сказала Гіневер, відламуючи йому крихту печива. — Щойно вона надумає тебе ображати, ми заберемо у неї гриби, які ми їй насушили.
Бен підійшов до вікна і подивився на небо. Два місяці. Можливо, через два місяці він знову полетить на спині Лунга. Він зітхнув. Два місяці можуть бути довгими. Дуже довгими.
— Ходімо, — сказала Гіневер, спираючись поруч із ним на підвіконня. — Ходімо в сад, пошукаємо сліди фей.
Бен відірвав погляд від порожнього неба.
— Я бачив вчора парочку біля ставка, — сказав він.
— Чудово, — Гіневер потягла його за собою до дверей. — Саме туди ми спершу і сходимо.
— Одягніться тепліше! — гукнула їм услід Віта Візенгрунд. — Сьогодні вранці вже відчувається осінь.
— Почекайте, я з вами! — крикнув Мухоніжка, поспіхом спускаючись ніжкою столу.
— Тоді ти нам перекладеш цього разу все, що вони говорять, — сказала Гіневер, вдягаючи на нього плетену кофтинку. — Обіцяєш?
— Навіть якщо вони знову будуть молоти всілякі нісенітниці? — насмішкувато спитав Мухоніжка.
— Так! — відповіла Гіневер. — Нісенітниці я теж хочу послухати.
Бен посміхнувся, посадив Мухоніжку на плече і вийшов у сад слідом за сестрою.
Так, два місяці можуть бути довгими. Але
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володар драконів», після закриття браузера.