Читати книгу - "(не) Ідеальний бос , Аксінія Найт"

* * * Від імені Ніколь * * *

Коли вони приїхали до лікарні, Шеріл одразу вирушила до палати, а вони вдвох залишились чекати у коридорі. Ніколь притискалася до коханого чоловіка і вдихала його аромат. Навіть у такій обстановці дівчина відчувала, що їй не вистачало його ніжності. Вона дуже втомилася від цієї постійної напруги навколо них. Поклавши голову йому на плече, дівчина тихо спитала:

– Думаєш, все вже нарешті скінчилося? – її голос був сповнений втоми і якоїсь незрозумілої туги.

– Майже. Залишилося пережити лише два суди. І тоді точно все залишиться позаду, – поцілував чоловік її в верхівку. – Я сам утомився від усього цього. Надто насичений був останній рік. Але про одне я не шкодую точно.

– Про що ж?

– Про те, що дозволив собі впустити тебе у своє життя. Ти повністю змінила мене. Навчила кохати, – Алекс повернувся до дівчини обличчям. – Ти ще не передумала виходити за мене заміж?

– Навіть і не сподівайся! – засміялася Ніка. – Ти показав мені, що не всі чоловіки хтиві собаки.

– І це ти кажеш тому, хто ніколи не дивився на дівчат інакше, – засміявся Алекс на її фразу.

– І я рада, що ти перестав бути таким!

Ніка поцілувала чоловіка в губи, коли двері відчинилися і Шеріл вийшла, щоб покликати Алекса. Дівчина присіла на лаву і втомлено видихнула.

– Все добре? – стривожено спитала Ніколь.

– Так. Просто морально це складно. Я досі не можу прийти до тями після того, що сталося. У голові не вкладається.

- А з Ніком ви встигли поговорити?

– Так. Ми домовилися, що я залишуся з ним до вечора після розмови з Алексом.

– Добре. Впораєшся сама?

– Так, звичайно. Дякую за все! – Шеріл закрила обличчя руками і зробила кілька глибоких вдихів, перш ніж продовжити говорити: – Мені Нік зробив пропозицію.

– Ох… Нічого собі! – здивувалася дівчина, але тут же посміхнулася. – А ти що?

– Я погодилася… Не хочу його втратити. Дивлячись у його щасливі очі, я відчула, що ми обидва досить дурниць наробили в житті. І доля подарувала нам шанс все виправити.

– Я дуже рада за вас! – Ніколь обійняла дівчину. Коли вона звела погляд, то помітила дуже знайомий силует наприкінці коридору. – Вибач… Я зараз прийду. Скажи Алексісу, нехай зачекає мене тут.

– Щось трапилося? – стривожилася Шеріл.

– Не знаю. Сподіваюсь, що ні. Я йому все поясню.

– Добре, – відповіла дівчина вже в спину.

Ніколь швидкими кроками попрямувала в той бік, куди віддалявся силует, сподіваючись, що все ж таки встигне її наздогнати. І буквально за кілька поверхів дівчина звернула до одного з кабінетів. Ніколь помітила, куди та увійшла і підійшла ближче. Вона не розуміла, чому зважилася на це після всього, що трапилося між ними. Але внутрішньо відчувала, що їм треба поговорити, щоб нарешті зачинити ці двері у минуле.

Коли Ніка підійшла ближче, то побачила табличку на дверях і завмерла – «Гінеколог», і начебто не найдивніший лікар для дівчини, але водночас вона відчувала тривогу. За десять хвилин двері кабінету відчинилися, і дівчина мовчки осіла на лаву, навіть не помічаючи нікого довкола.

– Карен? – гукнула колишню подругу Ніка, спостерігаючи за нею протилежного боку.

– Що, прийшла знущатися? – усміхнулася та, навіть не зводячи свого погляду. Але вона явно дізналася, хто з нею заговорив.

– Ні. Просто не чекала на тебе тут побачити. Та ще й у гінеколога.

– Так би й йшла далі повз. Яка тобі до мене справа? Чи мало тоді було в ресторані?

– Ми ж раніше були близькими подругами. Чому ти зрадила мене?

– Яке правильне слово – «були». Ти завжди й у всьому перевершувала мене. Я довго заплющувала на це очі. Намагалася відповідати тобі, щоб ніхто не сумнівався у нашій дружбі, щоб у нас бачили рівних. Але коли ти нахабно забрала мого чоловіка, то це стало останньою краплею.

– Якого ще чоловіка? Ти про що взагалі?

– Ти зовсім дурна чи так уміло прикидаєшся? – Ніка від подиву розплющила очі, дійсно не розуміючи, кого мала на увазі Карен. – А хто прибрав до своїх рук свого боса? Нахріна ти взагалі влаштувалася до його ресторану? Інших місць не було? Чи в нього там інших чоловіків немає, що ти саме на нього поклала око?

– Карі, ти одна єдина чудово знала, яка у мене була складна ситуація після звільнення з «Crystals», і скільки проблем у житті мені приніс господар ресторану. Алекс єдиний, хто прийняв мене на роботу, не слухаючи всієї цієї брехні. Він побачив у мені професіонала. До чого тут це до твоїх якихось незрозумілих претензій?

– Ах, значить Алекс, так?.. А ти знаєш, що я була для нього ідеальною Сабою. Він хотів продовжувати зі мною зустрічатися, бо любить таке беззаперечне підкорення. А потім ти влізла і він перестав навіть дивитися в мій бік.

– А ти впевнена, що йому було потрібне таке підкорення? Ти собі щось вигадала в голові, а потім шукала винних, що від тебе відвернулися. Якщо чесно, я не очікувала, що ти будеш настільки підлою і заздрісною подругою. І я шкодую, що взагалі колись могла тобі довіряти.