Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

Стрілецька Рада була перманентно діючим органом та продовжувала своє існування також в часі, коли формація СС була зліквідована. Вона не перестала існувати і після розв'язання полку СС німцями під час гетьманського перевороту. Вона відновила пізніше формацію СС в Білій Церкві. Навіть після остаточної ліквідації Групи СС в Новій Чорториї з початком грудня 1919 р. – Стрілецька Рада продовжувала своє існування і свою працю під час інтернування в Польщі та на еміграції в Чехословаччині. Щойно в липні 1920 р. відбула Стрілецька Рада в Празі своє останнє засідання.

Так перестала існувати Стрілецька Рада, а з нею також формація Січових Стрільців.

Аналогічної інституції, як Стрілецька Рада, не мала ніяка інша частина української армії. Її існування та доцільність були можливі тільки в такій особливій, політично-військовій, революційній формації, якою були Січові Стрільці, що опирали свою моральну і бойову силу на власній ідеології, на довголітній стрілецькій традиції та високій ідейності, взаємному довір'ю і жертвенності свойого старшинського і підстаршинського складу.

Обнова Корпусу Січових Стрільців

В Проскурові переведено протягом трьох тижнів, прискореним темпом, основну реорганізацію Січового Стрілецтва. Наказом Штабу Дієвої Армії утворено «Корпус Січових Стрільців» із усіх частин Січових Стрільців, що входили в склад Осадного Корпусу. Новим начальником штабу новоутвореного Корпусу СС назначено старшину ген. штабу полк. Марка Безручка, одного з найкращих бойових старшин Армії УНР. Він керував бойовими операціями Корпусу СС до кінця його існування, то є до грудня 1919 р.

Реорганізація Січового Стрілецтва полягала в першій мірі на духовім зіспаюванні тих нових елементів, що ввійшли в його склад в останніх місяцях.

Ген. М.Безручко написав в своїй книжці: «Основою Корпусу й надалі лишилися славні кадри полку СС, з невмірущими традиціями Маківки, Золотої Липи, Потyтор…»[232]

Колишні київські і білоцерківські Січові Стрільці асимілювали в дусі січово-стрілецької традиції нових старшин і стрільців-новобранців, які прийшли з Галичини на доповнення, – та тих старшин і козаків наддніпрянців, які включилися в Січове Стрілецтво під час протигетьманського повстання або пізніше. Між обома згаданими групами було багато гарних старшин і рядовиків, які видатно скріпили та відновили Корпус СС. Відроджувалося нове Січове Стрілецтво.

В першій мірі переформовано основно та поповнено новими силами дотеперішні чотири полки піхоти. 3формовано 5-ий піший полк під командою Василя Мончинського. В місяці квітні, після переходу на бік Січових Стрільців Миргородського куреня 5-го совітського полку, – створено з нього після доповнення – 6-ий (Миргородський) полк СС, під командою Тимоша Виборного.

Найкращою частиною Корпусу СС був 1-ий піший полк, під командою Івана Рогульського, а пізніше Івана Андруха, – обох знаменитих старшин, та колишніх УСС-ів. Щодо дисципліни і боєздатности він дорівнював формації СС з 1918 р., маючи в своїм проводі дуже добрий старшинський склад. На одно з перших місць вибився в 1-ому полку молодий командант сотні В.Стефанишин, колишній УСС та визначний учасник бою під Мотовилівкою. Його «сотня пішої розвідки» була найкращим, зразково здисциплінованим відділом СС-ів, складалася переважно із білоцерківських СС-ів та виконувала найбільш відповідальні і важкі бойові завдання. Під час перебування СС-ів в Києві та сотня повнила в грудні і січні службу особистої охорони Головного Отамана С.Петлюри та його ставки.

3-ій піший полк СС, що складався майже виключно з наддніпрянців – дорівнював своєю поставою 1-му полкові. Його командантом був знаменитий старшина Сава Пищаленко. Командантом 2-го полку піхоти був Юхим Осипенко, а 4-го – Лазаревський, а пізніше Архип Кмета.

Піші частини Корпусу СС мали 18 березня 1919 р. около 500 старшин і 7,000 рядовиків, а 1 червня – 319 старшин і 8,067 рядовиків.

Дотеперішній відділ кінноти перетворено в дивізіон, а пізніше в полк кінноти під командою Франца Бориса. Була це дуже гарна і бойова частина Корпусу СС. В другій половині березня самий лише бойовий склад її становив 15 старшин і 297 вершників.

Найбільші організаційні успіхи осягнула в Проскурові, – як це було і давніше – артилерія Січових Стрільців. Вона творила гарматну бригаду, яка складалася з 6-ти гарматних полків. Кожний полк мав по три батерії. Гарматна бригада мала 76 гармат, 120 старшин, 480 підстаршин, 3,250 стрільців-гармашів і 1,900 коней. Вона мала також величезні запаси муніції та артилерійського майна.

Артилерія Січових Стрільців становила більше половини усієї артилерії Армії УНР. Полки і батерії цієї бригади СС були розкинені по різних фронтах. 2-ий і 6-ий гарм. полки були вислані на протипольський фронт до Галичини, де вони особливо відзначилися при облозі Львова та чортківській офензиві. В складі УГА перебували ті два полки аж до переходу УГА до Денікіна. 4-ий гарм. полк був приділений до 3-ої Залізної дивізії полк. Удовиченка. В складі Корпусу СС боролися весь час тільки гарм. полки 1-ий, 3-ій і 5-ий.

Командантом гарматної бригади був Роман Дашкевич, а його помічником Дмитро Бурко. Командантами полків були: 1-го і найкращого – Михайло Курах, 2-го – Володимир Зарицький, 3-го – Олександер Голубаїв, 4-го – Н.Іньків, 5-го – Дмитро Михайлів, 6-го – Н.Бутрим.

Переважна більшість старшин і гармашів – були наддніпрянці. Зокрема, старшини наддніпрянці, колишні активні старшини російської армії, були знаменитими фахівцями артилерійської техніки.

Гарматна бригада була зразковою частиною Корпусу СС. Її знаменита організація, здисциплінованість та бойова постава були гордощами Січового Стрілецтва. Особливо серед її підстаршинського складу був живий колишній стрілецький дух та бойовий запал із часів УЦРади та Білої Церкви.

Крім тих основних родів зброї Корпус СС мав багато інших допоміжних частин: технічно-інженерну сотню, зв'язкову (телеграфно-телефонну) сотню, панцерний дивізіон з чотирьома панцерними потягами, авто-панцерний дивізіон, що мав кілька панцерних автомобілів, сотню польової варти (жандармерію), потяг-майстерню, санітарно-лікарську службу, відділ постачання і інші.

В цілі організації запасних частин та доповнення Корпусу і для вишколу мобілізованих новобранців заложено в березні 1919 р. в