Читати книгу - "Переможець завжди самотнiй"

робити, й не має друзів на цій вечірці. Тому Ігор почав розмовляти з дівчатами — точніше кажучи, прийняв їхнє товариство, хоч його розум був зосереджений зовсім на іншому. Він сказав їм, як його звуть (Ґюнтер), він, мовляв, німецький промисловець, що працює в галузі важкого машинобудування (тобто в тій галузі, що не цікавить нікого), а на цю вечірку його запросили друзі. Завтра він звідси їде (Ігор сподівався, що так воно й буде, хоч шляхи Господні й недовідомі).

Коли актриса довідалася, що він не працює в кіноіндустрії і вже завтра покине фестиваль, то мало не відійшла геть; але друга дівчина її затримала, сказавши, що завжди приємно познайомитися з новою людиною. І вони залишилися втрьох: він чекав друга, який чомусь не приходив, вона — асистента, який кудись зник, а мовчазна дівчина взагалі нікого не чекала, їй хотілося лише трохи спокою.

Усе сталося дуже швидко. Актриса помітила якусь порошинку на смокінгу Ігоря, підняла руку, перш ніж він устиг відхилитися, й здивовано запитала:

— Ти куриш сигари? Нехай будуть сигари…

— Атож, після вечері.

— Дозвольте запросити вас обох на яхту, там уночі відбудеться свято. Але спершу мені треба знайти мого асистента. Друга дівчина радить їй так не квапитися. Вона щойно уклала контракт і ще не має права заводити друзів (або «антураж», так зазвичай називають дармоїдів, що юрмляться навколо знаменитостей). Правила доброго тону вимагають, щоб сьогодні вона пішла на яхту сама-одна.

Актриса дякує їй за пораду. Їх проминає ще один офіціант — Габріела ставить надпитий келих із шампанським на тацю й забирає звідти повний.

— Гадаю, тобі не слід так багато пити, — каже Ігор/Ґюнтер, делікатно взявши з рук у Габріели келих і виливши шампанське за бар’єр.

Актриса робить рух протесту, але відразу заспокоюється: вона розуміє, що чоловік, який стоїть поруч із ними, зробив це для її ж таки добра.

— Я й справді дуже збуджена, — зізнається вона. — Мені треба трохи заспокоїтися. Ти пригостиш мене однією зі своїх сигар?

— Пробач, але в мене тільки одна. А крім того, науково доведено, що нікотин збуджує, а не заспокоює.

Сигара. Цей предмет і справді схожий на сигару, але крім форми він не має з нею нічого спільного. У ліву верхню кишеню піджака він поклав нейтралізатор звуку, який називають також глушником. Такий собі циліндрик завдовжки в десять сантиметрів, який, коли його нагвинчують на ствол «беретти», що лежить у кишені штанів Ігоря, створює справжнє чудо — перетворює гучний «бах» на тихенький «пуф». Цьому сприяють кілька дуже простих законів фізики, які починають діяти, коли відбувається постріл: швидкість кулі трохи зменшується, бо вона мусить протиснутися крізь кілька гумових кілець, а порохові гази, що виділяються під час пострілу, заповнюють порожній простір у цьому пристрої, швидко охолоджуються й гасять звук.

Такий глушник змінює траєкторію польоту кулі, тому стріляти з ним на відстані не рекомендується. Але він незамінний при пострілах упритул.

Ігор починає втрачати терпець: можливо, подружжя вирішило не приходити на цю вечірку? А може — і тут він на якусь частку секунди розгублюється — він підсунув конверта саме в той номер, де вони оселилися?

Ні, ні, такого не може бути, доля не могла підсунути йому такий сюрприз. Він думає про родини людей, що померли від його руки. Якби досі його єдиною метою було повернути дружину, яка покинула його задля чоловіка, що був не вартий її, то всі його зусилля виявилися б марними.

Він починає втрачати холоднокровність: може, саме з цієї причини Єва жодного разу не спробувала увійти з ним у контакт, попри всі повідомлення, які він їй надіслав? Він двічі телефонував їхньому спільному другові, й той повідомив, що не має жодних новин про неї.

Сумнів поступово переходить у впевненість: атож, вони обоє, мабуть, уже мертві. Це пояснює, чому раптово зник асистент актриси, яка тепер стоїть поруч із ним. І також пояснює цілковиту самотність дев’ятнадцятирічної дівчини, з якою щойно уклали контракт і запросили її сюди, щоб вона з’явилася на людях поруч із великим модельєром.

Можливо, Бог так тяжко карає його за те, що він так сильно кохав жінку, що не заслуговувала на це? Можливо, саме вона, його колишня дружина, задушила його руками дівчину, у якої все життя було попереду, яка могла винайти ліки від раку або донести до свідомості людства, що воно руйнує планету. Хай навіть Єва нічого про це не знала, але саме вона наштовхнула його на думку застосувати кілька різновидів отрут. Ігор був переконаний, цілком переконаний, що якби вона поводилася нормально, то до цього не дійшло б, йому досить би було зруйнувати один світ, і його послання дійшло б до своєї мети. Він привіз сюди із собою справжній невеличкий арсенал, знаючи, що йдеться про гру, не більше. Коли вона прийде до бару, щоб випити шампанського, перед тим як вирушити на гала-вечерю, то побачить, що він тут і зрозуміє: він простив її за все те лихо, якого вона накоїла, й те горе, якого йому завдала. Він вичитав у якихось наукових трактатах, що люди, які багато часу прожили разом, спроможні відчувати присутність одне одного в одному середовищі, навіть не знаючи точно, де саме кожне з них є.

Але так не сталося. Байдужість Єви учора ввечері — а може, то була не байдужість, а почуття провини за те, що вона так брутально повелася з ним, — не дозволила їй помітити чоловіка, що вдавав, ніби ховається за колоною, але умисне розіклав на своєму столі російські економічні журнали, яких було досить, щоб навести на правильний слід людину, що шукає іншу людину, яку вона загубила. Якщо людина закохана, то їй завжди й повсюди — на вулиці, на святах і званих обідах, у театрах — ввижається велика любов її