Читати книгу - "Шлях до себе. Залишена надія, The goddess Aphrodite"

Густав зробив коротку паузу, а потім сказав:

— Але іноді ми все ж маємо вибір, Мара. І я хочу, щоб ти знала: іноді нам треба дозволити собі бути щасливими знову.

Ці слова, хоч і прості, пробудили в Мари певні почуття. Вона була вдячна за підтримку, але в її серці все одно залишалась порожнеча.

З кожним днем між ними все більше виникало моментів, коли Мара відчувала, що ця нова близькість дає їй надію. Але в той самий час, вона не могла позбутися відчуття, що її душа належить іншій людині. У неї було відчуття, що вона намагається йти далі, але, водночас, чує кроки минулого, які завжди залишаються поруч.

Густав був чудовим другом і партнером, але чи могла вона прийняти його більше, ніж просто як людину, яка допомагає їй відновити бізнес? Чи могла вона полюбити його, коли серце ще відчувало пульсацію її минулого кохання?

Мара не знала відповіді. Вона була відкрита до можливостей, але й обережна. Всесвіт давав їй шанс на новий шлях, але ці питання залишались в її душі, поки вона шукала відповідь у самій собі.

Тим часом, вона продовжувала працювати, рухатися вперед. І хоч з кожним кроком їй ставало легше, вона все ще несла у собі відгомін минулого. Тільки час покаже, чи зможе вона відкрити своє серце для нового кохання.