Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

      - Це диво, що ніхто не постраждав, - казала мама.

      - Зате частина машин зникла з парковки, і власники були дуже розлючені, - зауважила Фрося.

      - Нехай радіють, що залишилися живі, - відповіла мама.

      - Марто, - звернувся батько до мами, - нагадай мені, щоби ми застрахували свої автомобілі від падіння гвинтокрилів.

       - А ми сьогодні ледь не померли від падаючого скла, - повідомив Михасик та відкусив добрий шмат від закуски – бутерброда із чорною ікрою. – Але нас врятував вчитель Фроськи.

      - Не розмовляй із повним ротом, - дорікнула мама. – Що означає: “Нас врятував вчитель Фроськи”?

       Михасик прожував, а тоді радісно описав події в аквапарку.

       - А його подруга тааака гарна, - закінчив він свою розповідь.

       - У вас новий вчитель? – Стурбовано запитала мама. – Молодий?

       - Та не дуже, - відповіла Фрося. Її такі дрібниці, до цього часу, не турбували.

       - Та старий, - підтвердив Михасик. – Може, йому навіть років двадцять п’ять.

     Мама стурбовано подивилася та тата, але в того думки були зайняті іншими проблемами – у неділю до помешкання родини Чупринка мали завітати високі гості з Кракова та Умані.

      В суботу, погода погіршилася і цілий день панувала злива. Фрося блукала коридорами свого великого цегляного будинку та не знаходила собі місця.

      - Панна Фрося, - сплеснула руками гувернантка Агнєжка. – Чому Ви тиняєтеся будинком, замість виконання домашнього завдання?

      Фрося ненавиділа домашні завдання. Вона вже, вкотре, збиралася збрехати гувернантці, коли у коридорі з’явилася мама та наказала йти вчитися. Дівчина пнула ногою дорогий плінтус та поплелася до себе.

      Звичайно, домашні завдання можна було б виконати лише однією простою фразою: “На понеділок всі домашні завдання у мене - готові”, але Фрося цього не зробила. Ні, вона не була занадто чесною. Колись, вона застосувала цей фокус. Фокус провалився – всі домашні завдання були виконані так-сяк. Дівчина сама, і не напружуючись, зробила б домашню роботу значно краще.

       До уроку географії слід було розмалювати контурну мапу. Фрося не бачила у цьому жодного сенсу. Якщо необхідно окреслити кордони України та намалювати найбільші міста, то навіщо це робити вдома? Навіть дурень може розмалювати мапу у домашніх умовах – відкривай мапу та перемальовуй. А от якби вчителька наказала розмалювати мапу на уроці, при закритих підручниках, то лише б одиниці учнів впоралися б із завданням.

      Зітхнувши, Фрося окреслила червоною лінією кордони Держави: від Уралу на сході до Альп на Заході. Потім вона написала великими вигадливими буквами над всією територією: “УКРАЇНА”.

       Підкорені народи, а надто поляки, вважають, що слово  “Україна” означає “околиця”. Вони думають, що назва пішла від того, що Україна спочатку знаходилася на околиці цивілізованого світу. Але ж тепер Україна - центр Європи.  Тут настільки високий рівень життя, що люди, навіть з колонії Британських островів, приїжджають на заробітки до України.

      А от Алан Михайлович на першому ж уроці пояснив, що назва країни походить від слова “криниця”. Ніби, українці з давніх-давен вміли викопувати колодці у тих місцях, де інші народи не оселялися – бо було далеко до річки. Потім, цю практику перейняли й інші, але назва “біля криниці” так і залишилася, трансформуючись в “Україну”. Все-таки цікаво, ця Огняна його дружина, чи подружка?

     До кімнати зазирнула перелякана Агнєжка та покликала дівчину до телефону. Фрося взяла слухавку: Інга питала, чи Фрося прийде завтра до неї на новий фільм? Панна Чупринка пожалілася на свою гірку долю – завтра у них будуть гості: тож зустріч відміняється. Інга ще щось казала, але Фрося перервала її:

     - Так мамо? Що? Важливий телефонний дзвінок? Але ж я розмовляю! Ну, добре. Вибач, Інга, тут мама хоче зателефонувати.

      Марта, яка саме у цю мить вийшла зі своєї кімнати, із подивом дивилася на все це.

     - Ти чого?

     - Не хочеться із нею розмовляти, - пробурмотіла набурмосена Фрося, а потім розповіла про те, як Інга поводиться із прислугою та офіціантами.

     - Але ж їм за це платять гроші, - пояснила старша сестра.

     - Еге ж. Але тобі було б приємно, якби із тобою так поводилися?

     - Ти занадто переймаєшся, - розреготалася Марта. – Гадаю, їм навіть подобається відчувати чужу владу. Не забудь завтра надягнути смарагдову сукню. Батьку потрібні ці ділки.

      В неділю було аж занадто нудно. Приїхали гості з Кракова та Умані – солідні ділові люди, із стрункими дружинами в елегантних сукнях від фірми Валентини Саніної.

    Дорослі, до яких приєдналася і Марта, залишилися у великій банкетній залі, а молодших залишили на Єфросинію.

      Молодший братик дівчини на ім’я Ірина – Матвійко, - одразу ж помчав гратися із Михасиком до дитячої кімнати. З іншими, справи були гірші. Ірина та інша дівчина – Наталя, були одного віку із Фросею, тож здавалося, дівчата мали б одразу знайти спільну мову. Де там! Яку б тему для розмови не пропонувала Фрося, вона наштовхувалася на стіну крижаної нудьги та зневаги.