Читати книгу - "ХІллер 2, Arachne "

Тепер вона не просто шукала злочинця. Вона йшла на зустріч своєму союзнику, тому, хто став їй дорогий. З кожним новим відкриттям її зв'язок з ним ставав все міцнішим, і це знання приносило як впевненість, так і тривогу. Але вона не могла зупинитись. Вона була частиною цієї історії, і тепер, коли ставки були вищими, ніж будь-коли, вона була готова йти до кінця.

Ліліан сиділа у своєму кабінеті, намагаючись зосередитись на поточних справах. Папери, звіти та нескінченні запити на розслідування розросталися купою на її столі. Її погляд не раз повертався до тієї записки, яку вона отримала від Хіллера кілька тижнів тому, і нових даних, які вона роздобула за допомогою Рена. Вона знала, що загрози, які являли собою "Чорні Нитки", були реальними та безпосередніми, і, що найважливіше, Хіллер зараз потребував допомоги.

Секрети, які вона дізналася про його минуле, не просто перевернули її сприйняття Хіллера - вони змусили її зрозуміти, що він діє не зі злості, не заради власної вигоди. Він намагався зруйнувати систему, яка занапастила його, і тепер, зіткнувшись із новою небезпекою, йому потрібна була допомога, щоб завершити свою місію.

***

У офіс увійшов сержант Джордан Хенкс, її начальник. Чоловік років сорока п'яти зі стомленими очима та суворим виразом обличчя, здавалося, вже знав, на що Лілі витрачає свій час. Він зачинив двері за собою і, подивившись на Лілі з докором, поклав кілька папок на стіл.

— Ти дуже багато часу проводиш, копаючись у справі Хіллера, — сказав він, сідаючи навпроти неї. — Ми маємо важливіші завдання, Лілі. Ця людина — злочинець, і вона вислизає з нашої мережі щоразу. Ти справді думаєш, що варто витрачати час на нього?

Ліліан стиснула губи, намагаючись не видати своїх емоцій. Вона знала, що Хенкс правий, але всередині неї вже спалахнуло полум'я рішучості.

— Я знаю, сержант, — спокійно відповіла вона. - Але у Вальхеймі з'явився новий гравець. "Чорні Нитки" - вони не просто загроза для Хіллера, вони є загрозою для всіх нас. І якщо я зможу допомогти зупинити їх...

Хенкс важко зітхнув і перебив її:

— Ти справді думаєш, що ця людина — твій союзник? Хіллер був і залишається тим, кого ми повинні заарештувати. Він живе за своїми правилами, і ти не можеш йому довіряти. Ти ризикуєш усім, Лілі.

Вона відвела погляд убік, насилу стримуючи злість і образу. Чому Хенкс не міг збагнути? Так, Хіллер був злочинцем, але він був таким через обставини, в яких опинився. Він не заслуговував на те, щоб його просто списали з рахунків.

- Сер, я знаю, що він небезпечний, - сказала вона, повертаючи погляд на Хенкса. - Але він також єдиний, хто може допомогти нам вийти на "Чорні нитки". Вони вбили його батьків, вони зробили його тим, хто він зараз. У нас із ним спільна мета. Я не прошу дозволу — просто хочу, щоб ви знали, що я збираюся робити.

Хенкс важко зітхнув, його щелепи напружилися.

— Ліліане, ти граєш із вогнем, і це може погано закінчитися. Я не хочу втратити ще одну людину. Пам'ятай, що тобі не дадуть другого шансу, якщо щось піде не так.

Її погляд став твердішим, вона знала, що ризики великі, але її рішучість була непохитною.

— Сер, якщо ми боятимемося ризикувати, то ніколи не зможемо змінити щось у цьому місті. Я знаю, що Хіллер може бути ключем до всього. І якщо це означає, що мені доведеться вийти за межі звичайних правил, то я готова.

Хенкс помовчав кілька секунд, дивлячись на Лілі, перш ніж похитати головою.

— Ти вперта, Ліліане, завжди була такою. Роби, як вважаєш за потрібне, але не чекай від мене підтримки. Це твоя відповідальність.

Сказавши це, він підвівся і залишив її кабінет, залишивши Ліліан одну. Вона довго дивилася на двері, за якими він зник, перш ніж тихо зітхнути. Вона знала, що цей шлях буде переповнений перешкодами, але відступати було вже пізно.

Ліліан знову взяла в руки той самий аркуш паперу, залишений Хіллером. Його коротке повідомлення було примарним, але воно як магніт привертало її увагу. Її пальці пробіглися краєм паперу, вона відчувала, як усередині неї піднімається хвиля емоцій. Ліліан була готова ризикнути всім заради його порятунку і заради того, щоб покінчити з тим, що загрожує не лише Хіллеру, а й усьому місту.

Увечері вона попрямувала до Кайла "Спарк" Грема. Його офіс був, як завжди, безладний — папери, фотографії, стоси досьє були розкидані по всьому простору, але в цьому хаосі відчувалась певна впорядкованість. Спарк сидів за столом, уткнувшись у екран комп'ютера, і підняв погляд на Ліліан, коли вона увійшла.

— Ти, як я зрозумів, не зупиняєшся? — з усмішкою спитав він, прочитавши рішучість на її обличчі.

- Ні, - відповіла вона твердо. - У нас мало часу. "Чорні Нитки" не чекатимуть, поки ми прийдемо до тями. Нам треба діяти, і мені потрібна твоя допомога, Спарк.

Він уважно глянув на неї, і в його очах промайнуло схвалення.

- Добре, Ліліан. Я знав, що ти прийдеш до мене з цим. Що ми робитимемо?

Вона зітхнула, усвідомлюючи всю серйозність того, що збиралася сказати.

— Ми маємо вийти на зв'язок із Хіллером. Знайти його, попередити та спробувати об'єднатися. Він знає більше, ніж ми. Якщо хтось і може допомогти нам знищити "Чорні Нитки", то це він.

Спарк мовчки кивнув, беручи її слова. Її рішучість заряджала та її. Вона могла б здатися, могла б просто дотримуватися вказівок і не виходити за межі своїх обов'язків, але Лілі завжди була іншою. Вона була тим, хто ставив справедливість найвище, навіть якщо для цього доводилося порушувати правила.

— Тоді починаємо, — сказав Спарк, повертаючи монітор до Лілі і розкриваючи перед нею цілу карту можливих точок, де вони могли б розпочати пошуки.

Ліліан провела велику частину дня у пошуках - у неї був список точок, які їй допоміг скласти Спарк. Місця, де Хіллер колись з'являвся: стара будівля на околиці міста, покинуте залізничне депо, кафе на самому краю ділового району, куди заходили лише ті, хто знав, які справжні правила у темних куточках Вальхейму.