Читати книгу - "Дволикий шлях, Burka D"

Наступного дня вчитель знову приєднався до екскурсії, сподіваючись знайти відповіді на свої запитання. Цього разу вони відвідали Храм Едфу, один з найбільших і добре збережених храмів Давнього Єгипту. Храм був присвячений богу Гору, захиснику фараонів.

Величні стіни храму були прикрашені зображеннями битв і сцен з міфології, розповідаючи історію Гора і його боротьби з Сетом. Гід розповідав про храм з ентузіазмом, пояснюючи символіку кожного барельєфа і напису. Вчитель слухав його, намагаючись зрозуміти, що ж його так притягує до цих місць. Можливо, у цих стародавніх історіях він міг знайти втіху або, принаймні, зрозуміти причину своєї болі і ненависті.

Храми, які він відвідав, випромінювали давню міць і повагу. Вони нагадували йому, що колись тут люди вірили в справедливість, силу і захист богів. Він, у свою чергу, почувався чужаком у цьому світі віри і поваги. Заздрість до богів Нілу, яких люди шанували і поважали, розросталася всередині нього, як зловісний вогонь.

Одним з наступних храмів, який вони відвідали, був Храм Карнака. Цей храмовий комплекс вражав своїм розмахом і величчю. Він був присвячений богу Амону-Ра і був одним з найбільших релігійних споруд у світі. Колосальні колони, прикрашені зображеннями богів і фараонів, височіли над відвідувачами, створюючи атмосферу давньої могутності і величі. Їх поважали, їх любили і боялися, тоді як він почувався презренним і самотнім.

Ці відвідування храмів все ж дали йому відповідь, яку він так палко шукав, викривлену ним, жорстоко правдиву відповідь. Вчитель просто заздрив, саме це почуття змушувало кожного разу братися за ніж. Заздрість пожирала вчителя зсередини з того моменту, як він несправедливо втратив дівчину. Саме вона створила в його серці порожнечу, місце для всієї тієї злоби і жорстокої ненависті, які тепер переповнюють його. Він заздрив чоловікам їхньому щастю, їхньому спокійному життю, їхній безкарності.

Після повернення з круїзу вчитель почувався дивно освіженим і одночасно ще більш злим. Він повернувся у своє місто, те саме місто, де почалася його болісна трансформація, щоб виконати свою нову місію: дарувати своїм жертвам смерть — справедливість.

Перша жертва після повернення була обрана випадково, але з певною метою. Це був м'язистий чоловік, який, на думку вчителя, вів надто безтурботне і щасливе життя. Він часто бачив його в парку з дружиною і дітьми, усміхненого і щасливого. Це видовище приводило вчителя в лють, адже він сам був позбавлений такого майбутнього.

Одного вечора, коли жертва поверталася додому після прогулянки, він слідував за ним, ховаючись у тінях. Чоловік, не підозрюючи про небезпеку, зупинився біля своєї двері, намагаючись знайти ключі в кишені. У цей момент вчитель підійшов ближче і на мить навіть задумався, чому б не розпороти йому живіт, щоб той помучився. Але тиша була занадто важливою: в одну мить було вже видно лише розрізане горло. Нехай чоловік виглядав великим і фізично сильним, це зблякло у порівнянні з силою, якою володіє божевільний. Після свого вчинку, оп'янілий від скоєного, він пішов. Вчитель йшов день чи два, поки не забрів глибоко в ліс...

Чи залишилась в ньому людяність?