Читати книгу - "Коханки"

Паула, яка вже багато років, власне все життя, чекала цього дня, не замислюючись, широко розчиняє двері нарозтвір, назустріч коханню, пригощає його доброю філіжанкою кави й великим шматком пирога. Вона боїться: раптом Еріх уже ніколи не загляне до неї в її маленьку кухню. Адже й до того, як її наздогнало кохання, Еріх був для неї взірцем справжнього чоловіка, а тепер він для неї воістину чоловік на всі сто, бо ж інші чоловіки, яких вона знає, не можуть правити за взірець, хіба що взірець алканавта, розбишаки чи пропахлого смолою роботяги. Але сьогодні Еріх заглянув у її маленьку кухню, ах, цей взірець мужнього чоловіка, взірець пияцтва, побоїв, які змалку перепадали йому від матері, бабусі й вітчима, а потім — від товаришів на ділянці. І хай ця кухня геть маленька, скромна й стара, але вона сяє такою чистотою, хоч із підлоги їж. Еріх прийшов повідомити, що завтра бригада виїжджає на ділянку. Його послав бригадир.

З Еріха слова не видавиш, йому взагалі все дається важко.

— Присядь, Еріху.

Еріх каже:

— У вас маленька, скромна й стара кухня, зате вона сяє чистотою. Чудово ти матері допомагаєш, Пауло, чудово!

Від цієї похвали Паула співає від щастя.

Паулі зараз саме п’ятнадцять років, а йому вже двадцять три. Це важливо, оскільки колись усе було інакше, та й згодом усе буде інакше. Зупинимося на цьому «зараз»! Зараз такий час, коли Паула ще не замислюється над заміжжям. Якби Паула почала думати про заміжжя, батько б їй ребра переломив. Якби Еріх почав замислюватися про одруження, то бабуся, мати й вітчим спробували б з нього душу витрусити. А ХТО ЗА ТЕБЕ ПРАЦЮВАТИМЕ? Хто накосить трави, нагодує худобину, накидає соломи? Хто? А хто віднесе пійло свиням? Хто???

І мати Еріха, яка стала на ослугу в місті у чотирнадцять років, тобто їй було на рік менше, ніж Паулі зараз, мати, що все життя знай собі услуговувала в райцентрі, ба — не в одному райцентрі, а в декількох, і заробила чотирьох дітей, усіх — від різних татусів, гризь у стегнах, хронічний катар легень, страшенно бридке, зморщене обличчя, зігнуту колесом спину від постійного миття підлог, двійко золотих зубів і свого останнього чоловіка, єдиного, хто був з нею офіційно розписаний, залізничного службовця на пенсії, від якого в неї якраз і немає дітей, і він саме через це очей з неї не спускає, але про це потім; отже, його мати, яка прислужує вдома цілодобово, і спина її від миття підлог зігнулася ще сильніше, гризь у стегнах загострилась, а катар у легенях нині дозоляє ще більше, а проте вона любить уганяти коло роботи задля бадьорого пенсіонера й чоловіка, який, при її чотирьох дітях, аж ніяк не зобов’язаний був на ній женитися, та й не женився б ніколи, якби не був з натури злостивим хронічним астматиком, якому потрібен догляд; ця мати, після мовчазної, але промовистої паузи, кидає нарешті:

— Тобі взагалі рано про це думати, Еріху, але якщо вже ти так сильно цього хочеш, то пошукай собі щось КРАЩЕ. Роздивися довкола, як я колись роздивилася, я це давно зрозуміла, і мені це в житті дуже допомогло, у мене тепер чоловік — колишній чиновник з гарною пенсією, хай і була моя дорога часом крута, хай приводила вона мене до дурних, нікчемних чоловіків, які лишали в мені своє погане, нікудишнє сім’я; тому вирушай-но ти краще звідси туди, де є щось краще, бо ж і вигляд ти маєш нівроку, адже батько твій був італієць, знайти там собі дружину з грошенятами для тебе це раз плюнути, це з твоєю зовнішністю, з твоєю чорною чуприною, куди там місцевим хлопцям — у них-бо волосся мов та солома чи кольору брудних каштанів, з твоєю зовнішністю ти легко знайдеш собі багату дружину, одну з таких, про яких говорять по радіо, пишуть у газетах, яких показують по телевізору.

І нам із цього трохи капне. Начувався, коли нам із цього нічого не капне!

Тому і не думай женитися, а вже якщо доведеться, то не женися на тутешній, а знайди собі дружину там, де живеться краще. Бо ж ти чоловік, зрештою, ти можеш і не вскочити в халепу. Зрештою, ти чоловік.

Дивися тільки, Еріху, не зроби кому-небудь дитину, бо за певних умов ти дорого за це заплатиш, заплатиш і своїм майбутнім. А вже коли надумав зробити дитину, то зроби її тій, у якої водяться гроші. Он узяти хоча б тих дачниць, які до нас приїздять.

Їдь звідси, їдь у місто, а може, й за кордон, там теж живуть люди, я в журналах бачила чудові кольорові світлини з тими краями.

Дай батькові придавити комара після обіду, з його страшною астмою це дуже корисно, поводься тихіше, бо ще, боронь Боже, у нього станеться напад, тоді нам усім перепаде. Дай батькові поспати по обіді, бо він служив на залізниці, хіба хто з місцевих у житті чогось подібного доп’яв?

Коли ж ні, то він і вріже дуба відразу. Піду віднесу йому каву, — він прокинеться, а кава вже парує.

Дай батькові подрімати по обіді, з його страшною астмою це дуже корисно, бо він служив на залізниці, бо сили в нього вже не ті, щоб всипати тобі по перше число, та й у мене сили вже не ті.

У тобі є порода, Еріху, і в тебе чорне волосся, хай зорі з неба ти і не збиваєш. Глянь-но потім ще раз на світлини тих країв, тобі не зашкодить, хоч ти нічого і не второпаєш. Відчувається, що в тебе, Еріху, добра порода, у тебе гарне чорне волосся, а в голові кількох клепок бракує.

А потім Еріх надягає новісіньку, білосніжну сорочку, новісінький светр, новенькі джинси й, нарешті, найкрасивішу річ — вовняну куртку з відпадним візерунком — усе найкраще, замовлене з найкращого каталогу. Еріх і сам як картинка з фірмового каталогу.

І коли чорноокий Еріх запалює цигарку, то здається, що він і народився з цигаркою, що вона завше стирчала з рота, зовсім не так, як в інших, де цигарка — якийсь сторонній відросток, стороння деталь на зношеному, залитому потом, виснаженому обличчі, облямованому брунатним або попелястим волоссям, як у інших хлопців. Поки Паула була малою дитиною, Еріх