Читати книгу - "Спецназ"

У Спецназі, як і в цілому в Радянській Армії, є «культ старослужак». Всі солдати діляться на стариків і салаг. Справжній салага - це солдат, тільки почав свою службу. Істинний старик - це той, кому залишилося служити кілька місяців. Люди, які не є ні істинними стариками, ні істинними салаги, знаходяться між ними: він старик для всіх, хто служить менше і салага для тих, хто служить довше.

Під час призову в Спецназ солдат дає підписку про нерозголошення таємної інформації. Він навіть не має права говорити кому-небудь, де він служив або з чого його служба складалася. Найбільше, він має право сказати, що служив у повітряно-десантних військах. Видача таємниць Спецназу розглядається як найвища зрада, що заслуговує смерті у відповідності зі статтею 64 радянського Кримінального кодексу.

Відслуживши свої три роки в спецназі, солдат може вибирати одне з трьох. Він захоче стати офіцером, у цьому випадку йому дадуть спеціальний термін для вступу до вищого офіцерського училища повітряно-десантних сил у Рязані. Він може стати постійним солдатом Спецназу, для чого йому треба буде пройти через кілька додаткових курсів. Або в нього є можливість залишитися в резерві. Якщо він вибирає останнє, його вважають членом резерву Спецназу протягом наступних п'яти років. Потім, до 30-річного віку він входить у повітряно-десантний резерв. Після цього його до п'ятдесятирічного віку вважають запасником звичайного піхотного резерву. Як і інші сили резерву, існування резерву Спецназу дає можливість при необхідності під час мобілізації збільшувати розміри бойових підрозділів Спецназу за рахунок резервістів.

Бруд, нічого, крім бруду навколо, і все навколо пролито дощем. Дощі йшли все літо, так що все навколо промокло і розкисло. Все загрузло в багнюці. На кожному солдатському черевику її кілограми. Але їх тіла також покриті брудом, і руки, і обличчя до самих вух, і все інше. Зрозуміло, що сержант весь день не виявляв ніякої жалості до молодих призовників Спецназу. Їх призвали всього лише місяць тому. Вони зібрані в тимчасову групу і проходять курс молодого бійця, який кожен з них буде пам'ятати все своє життя моторошним жахом.

Цього ранку їх розподілили у відділення і взводи. Перед тим, як дозволити їм повернутися в їх вкритий брудом, наскрізь промоклий намет, сержант в кінці кожного дня мав час показати своєму взводу весь обсяг його влади.

- Увійти всередину!

Біля входу у величезний намет, такий же великий, як тюремний барак, стовпилися десять молодих людей.

– Увійти всередину, вашу мать! - підганяє їх сержант.

Перший солдат відкидає вбік важкий мокрий брезент, який служить дверима і вже готовий увійти, коли щось зупиняє його. На брудній, утоптаній землі, прямо всередині проходу, на місці килимка покладено сліпуче білий рушник. Солдат коливається. Але ззаду його штовхає і кричить сержант:

– Увійти всередину, твою мать! Солдат не наважується наступити на рушник. У той же самий час він не може змусити себе перестрибнути через нього, тому що бруд з його черевиків неминуче впаде на рушник. Все ж він стрибає, інші теж стрибають через рушник за ним. З якоїсь причини ні один не наважиться прибрати рушника вбік. Кожен може зрозуміти, що є якась причина, з якої його поклали прямо на вході. Гарний чистий рушник. І бруд навколо нього. Що він тут робить?

В одному наметі живе цілий взвод. Люди сплять на двоярусних металевих ліжках. Верхні зайняті стариками дев'ятнадцяти або дев'ятнадцяти з половиною років, які вже відслужили рік або навіть вісімнадцять місяців у спецназі. Салаги сплять на нижніх ліжках. Вони відслужили тільки шість місяців. У порівнянні з тими, хто сьогодні перестрибував через рушник, вони, звичайно, теж старі. Свого часу всі вони незграбно перестрибували через рушник. Зараз вони мовчки дивляться, терпляче і уважно спостерігають, як нові люди ведуть себе в цій ситуації.

Нові люди ведуть себе так само, як поводився б будь-хто на їх місці. Кожного штовхали ззаду, і перед ним опинявся рушник. Тому вони стрибали і купчилися в центрі намету, не знаючи куди подіти свої руки або куди дивитися. Все дивне. Здається, що їм хочеться дивитися на землю. Всі юнаки поводять себе абсолютно однаково: стрибок у натовп і опускають очі. Але ні - останній солдат веде себе зовсім інакше. Він влітає в намет за допомогою стусана сержанта. Він бачить білий рушник, він різко зупиняється, стає на нього брудними черевиками і починає витирати їх, ніби дійсно би стояв на килимку. Витерши ноги, він не приєднується до натовпу, а проходить у дальній кут, де побачив запасне ліжко.

– Це моє?

– Так, твоє, - схвально кричить взвод. - Іди сюди, друже, тут найкраще місце. Хочеш їсти?

Цієї ж ночі всіх молодих призовників поб'ють. І їх будуть бити кожної наступної ночі. Їх будуть виганяти у бруд босоніж, їх будуть змушувати спати в туалетах (стоячи або лежачи, як буде завгодно). Їх будуть бити ременями, тапками і ложками, усім, що заподіює біль. Старики будуть використовувати салаг як коней у бійках зі своїми друзями. Салаги будуть чистити зброю стариків і робити за них брудну роботу. Там буде все, що відбувається в решті Радянської Армії. Старики скрізь викидають одні й ті ж фокуси з призовниками. Цей ритуал і ці правила однакові скрізь. Спецназ відрізняється від інших лише тим, що кладе сліпуче чистий рушник на вході в намет для вхідних призовників. Сенс цього ритуалу ясний і простий: Ми гарні хлопці. Ми від усього серця запрошуємо тебе, юначе, в наш дружній колектив. Наша робота дуже важка, значно важча, ніж у всій решті армії, але ми не дозволяємо зачерствіти нашим серцям. Заходь у наш дім, юначе, і відчувай себе як вдома. Ми поважаємо тебе і нам для тебе нічого не шкода. Бачиш, ми навіть постелили на твоєму шляху рушник, яким витираємо наші обличчя. Але що це, ти не приймаєш нашу гостинність? Ти відкидаєш наш скромний подарунок? Ти навіть не бажаєш витерти свої черевики об те, чим ми витираємо наші обличчя? Та за кого ти нас тримаєш? Ти, звичайно, можеш не поважати нас, але чому ти увійшов в наше житло в брудних черевиках?

Тільки одному з салаг, тому, який витер ноги об рушник, дозволять спокійно спати. Він отримає весь свій пайок і буде чистити тільки свою зброю, і, можливо, старики дадуть йому інструкції, що він не повинен робити навіть