Читати книгу - "Осіння пригода, Іра Майська"

Глава 11

Я тільки перевдяглася у сухі речі, як хтось постукав у мої двері. Підходжу, щоб відчинити, а там стоїть блондинчик. Його волосся скуйовджене, очі стали темніші, ніж зазвичай. Сперся на стіну, що навпроти моєї кімнати. Руки тримає у карманах своїх сірих спортивних штанів. Футболка натягнулася під тиском його грудних м’язів.

Ми мовчки дивимось у очі одне одному. Я відходжу у сторону, без слів, запрошуючи його зайти в кімнату.

- Подумав, що ти знову змерзнеш і не зможеш спати. – Низьким голосом промовляє до мене.

- Дякую, що прийшов. Сама б я ніколи не прийшла. – Опускаючи голову вниз, посміхаюся.

Він скидає свій одяг, залишаючись лише у боксерах. Що шокує мене, бо вчора на ньому були хоча б шорти. Намагаюся не спустити очі нижче його шиї. Там усюди є на що подивитися, це я відчула, коли сиділа майже на ньому у воді.

Він починає сміятися з мого виразу обличчя.

- Заспокойся. Вдихни та повільно видихни.

- Я тебе не боюся, якшо шо. – Зухвало відповідаю я та відкидаю ковдру.

Вмощуємося на ліжку, я все ще тримаю дистанцію. Підтягую ковдру до самого верху.

- Ти ж знаєш, що зі мною ти у безпеці? – Повернувши до мене голову, питає.

- Я чомусь упевнена, що ти мене не скривдиш.

- Ходи до мене сюди.

Розкриває свої обійми, щоб я могла умостити голову йому на плече. Рукою обіймає мене та притискає ближче. Спочатку лежимо мовчки. Чутно лише стукіт наших сердець.

- На тебе хтось чекає вдома? – помовчавши секунду додає. – Я маю на увазі якийсь хлопець?

- Якби в мене хтось був, то я б з тобою не обіймалася тут.

- Мені буде важко завтра з тобою прощатися.

Я підіймаю голову і дивлюся йому в очі, слухаючи, що він скаже далі.

- Залишся з нами ще на пару днів.

- Вибач. В мене білет на завтра та й сюди завтра хтось заїде. Мене попередили про це заздалегідь.

- Це не проблема. Давай я винайму нам новий будиночок?

- Я не можу так. Ви і так для мене багато зробили. – Сумно посміхаюся на свої слова та опускаю очі. - Вибач.

Саша повертає мою голову до себе та підхоплює мої губи своїми в поцілунку.

Торкається обережно, пестить ніжно своїми вустами. Занурює долоню у моє волосся, перебирає його. Іншою рукою гладить мою спину. Проходиться кінчиками пальців вздовж спини по відкритим частинам тіла. Викликаючи цими рухами у мене мурахи та метелики в животі.

За поцілунками проводимо декілька годин, не в змозі відірватися один від одного. Засинаємо, міцно обійнявшись, аж під ранок.