Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

Частина 8

POV Алекса

Ранок дався взнаки, настирливі промені сонця пробиралися крізь штори та світили прямо в мій бік, бо від їхнього не надто приємного на цей момент світла мені довелося розплющити очі. Тоді я зрозуміла, що перебуваю в кімнаті Адама, і перед очима з'явилася жахлива вчорашня картина, як цей придурок примушував мене до орального сексу. І тут я зрозуміла, що його руки мирно спочивали на моїй талії. Його дихання лоскотало мені вухо, мені стало жарко і я спробувала вирватися з його обіймів. Чорт, я ненавиджу цього мудака за те, що він учора зробив, але він так ніжно мене обіймав, так солодко спав, і в мене з очей потекли сльози. Ні, не через те, що трапилося вчора, це, звісно, жахливий вчинок з його боку, але боляче мені стало не від цього... просто мене ніхто з такою ніжністю ще не обіймав, а перший, хто це зробив, просто ГАД!

І я вже просто почала схлипувати.

POV Адам

Я прокинувся від тихих схлипів, секунд 5 не міг зрозуміти, хто плакав і чому, але як тільки мій мозок прокинувся я зрозумів, що це плакала моя дівчинка. Мені було так шкода її, я згадав, що зробив учора і впевнений, що нічим хорошим це не світить. Чесно кажучи, я дуже хотів, щоб вона зробила мені приємно, і не важливо яким способом, але хотів. Є тільки одне "АЛЕ" я хотів, щоб вона сама цього захотіла, але вчора злість і гнів взяли наді мною гору. І начебто вона не чого такого страшного не зробила, всього лише пококетничала з якимось хлопцем, вона просто хотіла мене позлити, і я її розумію, вона не готова прийняти те, що тепер я її пара, але вчора я стриматися вже не зміг.

Так ну тепер потрібно якось заспокоїти мою красуню і спробувати зробити так, щоб вона пробачила мене. Рукою, яка лежала в неї на талії, я почав гладити її й обіймати, цілуючи в маківку. Я дуже хотів її заспокоїти, адже винуватцем сліз був я, а мені не хотілося, щоб моя киця плакала.

- Ну, мила, перестань плакати. Вибач за те, що зробив учора. Вибач, я не зміг себе стримати, я розумію як тобі боляче. Але й ти зрозумій мене, я дуже сильно розлютився вчора, ти не повинна ні з ким більше фліртувати, тільки зі мною. Я дуже приревнував.

Алекса перестала схлипувати і подивилася на мене своїми безневинними очима.

- Хоч ти і вчинив як найостанніший індик, але плачу я не через вчорашнє, - відповіла моя маленька демонеса.

- А що трапилося кохана? - запитав я.

- Ти думаєш, я відповім тобі?

- Так.

- З чого ти так упевнений?

- Я відчуваю як тобі боляче, і раз це не через вчорашнє. Розкажи мені через що, я спробую тобі допомогти.

- Тоді це буде зовсім нерозумно, - відповіла моя солоденька. - я... - продовжувала вона - я плачу через те, що ніхто й ніколи так мене не обіймав, просто обіймав. Та й то, цим першим виявився ти. Через те, що трапилося вчора, я все-таки дуже образилася.

- Солоденька моя, я розумію, що зірвався вчора. Ну вибач, я більше не заподію тобі болю, і не дам зробити це іншим, - серйозно відповів я.

- Дякую, - тихо прошепотіла Алекса.

- Це мій обов'язок, але від покарань я не відмовляюся, адже карати тебе - одна насолода, - з величезною усмішкою сказав я.

- Дурень... - знову прошепотіла моя дівчинка ображено надувши губки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно