read-books.club » Детектив/Трилер » Поцілунок одного разу , Ольга Манілова 📚 - Українською

Читати книгу - "Поцілунок одного разу , Ольга Манілова"

213
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Поцілунок одного разу" автора Ольга Манілова. Жанр книги: Детектив/Трилер. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 10 11 12 ... 109
Перейти на сторінку:
Розділ 5

Тимур відвозить її до швейного цеху, дорогою купуючи їм у Макдональдсі по ріжку карамельного морозива.


— Ложечка цукру та маленькі кроки до діабету нікому о сьомій ранку не зашкодять.


У нього четверо дітей і дружина-пампушка, фотографіями якої рясніє Рендж Ровер.


— Милував Господь трушним джекпотом, усі — дівчатка, — розповідає він, — хоч створив щось прекрасне. Жінки – це диво, а мужики – огидні істоти.


Кіра просить не доїжджати до самих воріт цеху, щоб уникнути зайвих питань з боку колег. Докопування до порядку її робочого дня виносить із честю і запевняє, що відразу йому подзвонить, якщо самопочуття погіршиться.


На роботі вона ніби зомбі і навіть геть-чисто псує викрійку, за що доведеться ще й заплатити з власної кишені.


Помічниця завідуючої Аня, можна сказати, її подруга по роботі, збентежена від втомленого вигляду дівчини, але з розпитуванням не лізе. Подруга знає про проблеми у сім'ї Норових.


Якби Аня не була самотньою матір'ю, то можна було б напроситися в гості до неї хоча б на пару днів. Половину робочого дня Кіра ламає голову над тим, куди вони з Петром підуть після лікарні. У квартиру справді повертатися небезпечно, і не дуже хочеться. Але якщо інших варіантів не підвернеться, то доведеться.


В обідню перерву Кіра риється в сотнях інтернет-публікацій, що стосуються Бруса, щоб освіжити в пам'яті біографію глави мафії.


Карелін  — і справді сенсація, з якого боку не подивися.


Його батько — колишній почесний військовий, з регаліями на пів сторінки, що встиг стати не лише впливовим політиком, а й улюбленцем громадськості. Кіра навіть пам'ятає деякі його жарти, Карелін-старший — безперечно привабливий чоловік і універсально харизматичний, чого в його сина і грама не знайдеться. Мама ж — лауреат Нобелівської премії, науковець-хімік із відомого роду наукових діячів. Нащадок благородної сім’ї, важлива особа.


Брус — як похмура пляма, що вже не стирається в цьому сімейному фотоальбомі почесного роду.
Точніше був би ще й несподіваною плямою, якщо...


…якби його дід не був головою столичної мафії свого часу. Його називали Танком і іноді Солдатом, і він припадав Романові дідом по батьковій лінії.


Як дитина з сім'ї, яка так бажає залишатися благонадійною і поважною в суспільстві, дитина, яка вирушила вчитися до Британії в підлітковому віці і мала можливість подорожувати змалку, потім різко звернула назад — на доріжку, прокладену дідом?


Кіра знаходить інтерв'ю зі шкільною вчителькою Кареліна, у якої він навчався в підлітковому віці до переїзду в Сполучене Королівство:


— Роман був старанний, розумний такий, — каже Олена Петрівна, відводячи очі від журналіста і дивлячись у бік природного джерела світла, бо мабуть, інтерв'ю проходить перед вікнами. — Завжди був уразливим, знаєте, рідко бувають такі діти, що звалюють все на себе і справляються не гірше за нас. Постояти за всіх міг, а сам був беззахисним. Я не знаю, які там чутки ходять.


Наприкінці вимовляє різко вчителька і додає:


— Я коментувати це не можу, це неетично.


З цеху вона виходить на дві години раніше і за воротами чекає сюрприз у вигляді чотирьох представницьких тачок, припаркованих уздовж протилежного бордюру. Стільки грошових одиниць на квадратний сантиметр цей напівзанедбаний район ніколи не бачив і, мабуть, уже ніколи не побачить.

Карелін у сонцезахисних окулярах у позі хижака-буддиста притулився спиною до темно-сірого джипа посередині.


Він спостерігає, як Кіра прощається з вахтером цехів, і як вона прямує до пішохідного переходу.


Біля сусідньої тачки стоїть Тимур, і Брус кивком наказує йому зустріти та забрати дівчину собі у Рендж Ровер.


На переході Кіра не надто уважно дивиться на всі боки, бо повільно закипає від злості та обурення, спостерігаючи за цими царськими указами, і навряд чи її зіб'є машина — точно кожен водій пригальмував би, коли в такому районі на шляху раптом опиниться така низка крутих тачок.


На позитивні звабливі балачки Тимура дівчина ніяк не звертає уваги, а замість відповіді пильно й демонстративно дивиться на Кареліна.


— Я сказала сьогодні вранці не зустрічати мене тут, — майже погрозливо каже вона так, щоб Брус усе почув, адже слова призначаються йому.


— Кіро, пішли до мене в тачку.


Вона дійсно доходить до передніх дверей Рендж Ровера, але Брус має нахабство відповісти, тому в машину Тимура вона так і не сяде.


— Я сказав учора ввечері ніякої роботи, і ось ми тут, — оманливо тихо й спокійно каже Карелін.


Розвернутися і рушити прямо на центральний позашляховик нічого не варто. Несподівано сили прибувають, хоч на роботі сьогодні було бажання повіситися. Дратують пил і каміння під підошвами босоніжок, але вдається йти рівно і цілеспрямовано.


Доходить Кіра до самого Кареліна і зупиняється просто перед ним. Така демонстрація домінантності не залишиться непоміченою з огляду на безліч свідків у сусідніх тачках. Нічого, тепер він матиме привід позлитися з реальної причини, а не надуманої.


Навіщо, питається, треба було тягти сюди стільки людей.


— З дороги, — відскакує від зубів попередження.


Звичайно, Роман навіть не рухається, продовжуючи закривати тілом дверцята в салон.


- Я сказала, з дороги.


Сонцезахисні окуляри опиняються в руці, а на неї зверху вниз дивляться задумливі, трохи затуманені зелені очі.


— Будь ласка, — як ні в чому не бувало відповідає Брус і відчиняє перед дівчиною дверцята.


Поки вона влаштовується в салоні, він обходить машину і сідає поряд, водій рухається з місця без будь-якого знаку.


Дякувати Богу, тут працює кондиціонер, і Кіра розслабляється. Проти волі, щоправда, — у присутності цього божевільного зухвальця розслаблятися взагалі ніколи не варто.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 10 11 12 ... 109
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілунок одного разу , Ольга Манілова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поцілунок одного разу , Ольга Манілова"