Читати книгу - "Усі системи червоні"

Ми перетнули неглибокий струмок, налякавши групу водяних безхребетних, що розбігалися з-під наших черевиків. Дерева були досить низькими і досить рідкими, і я мав гарний огляд табору з цього ракурсу. Я не зміг виявити жодних безпілотників безпеки DeltFall візуально або за допомогою сканерів на своїх дронах. Ратті в хоппері теж нічого не знайшов. Я дійсно дуже хотів точно знати місце розташування SecUnits у цих трьох секціях, але від сканування нічого не отримав.

SecUnits не сентиментальні один до одного. Ми не друзі, як персонажі серіалів. Ми, як і люди, не можемо повністю довіряти один одному, навіть якщо працюємо разом. Навіть якщо у вас немає клієнтів, які вирішили порозважатися, наказавши своїм SecUnits битися один з одним.

Сканування зафіксувало датчики периметра як мертві, а дрони не збирали жодних попереджувальних сигналів. HubSystem у DeltFall була вимкнена, і без неї теоретично ніхто всередині не міг би отримати доступ до нашої стрічки чи комунікацій. Ми перетнули периметр і вийшли на посадкову зону за їхніми хопперами. Вони були між нами і першим середовищем існування, збоку був гараж для транспортних засобів. Я підводив нас під кутом, намагаючись тримати у полі зору двері головного середовища існування, але також перевіряв грунт. В основному це була прим'ята трава від усіх пішохідних перевезень та посадок у хоппери. З метеорологічного звіту, який ми отримали перед відмовою супутника, минулої ночі тут пішов дощ, і бруд вже затвердів. Відтоді ніякої активності.

Я передав цю інформацію Менсі через свій канал, а вона розповіла іншим. Знизивши голос, Пін-Лі сказала: «Отже, це сталося тоді, коли хтось знищив супутник, щоб ми не могли поговорити з ними по комунікації».

«На них не могли напасти», — прошепотів Оверс. Не було підстав шепотіти, але я зрозумів його вагання. «На цій планеті більше нікого немає».

«На цій планеті нікого не повинно бути», — похмуро уточнив Ратті з нашого хоппера.

На цій планеті були ще три SecUnits, які не були зв'язані зі мною, і це було досить небезпечно. Я отримав візуальну інформацію про люк головного середовища існування і побачив, що він закритий, не було жодних ознак того, що щось пробивався всередину. Безпілотники вже облетіли всю конструкцію і показали мені, що інші входи теж закриті. Щось відбулося всередині. Ворожа фауна не підходить до дверей і не просить впустити її всередину. Я надіслав зображення у канал Менси і вголос сказав: «Доктор Менса, було б краще, якби я пішов далі один».

Вона завагалася, переглядаючи те, що я їй щойно надіслав. Я бачив, як її плечі напружуються. Я думаю, що вона прийшла до того ж висновку, що і я. Або принаймні зізналася собі, що це найсильніший варіант. Вона сказала: «Добре. Ми будемо чекати тут. Переконайтесь, що ми можемо стежити за вашими діями через ваші камери».

Вона сказала «ми», і не сказала би цього, якби це було не так, на відміну від деяких моїх клієнтів. Я дозволив надсилати стрічку з своєї польової камери всім чотирьом і рушив уперед.

Узявши чотири безпілотники і залишивши два, щоб вони продовжували кружляти по периметру, я перевірив гараж для автомобілів, проходячи повз нього. Він був відкритий з одного боку, а в глибині стояло кілька герметичних шаф для зберігання. Усі чотири наземні транспортні засоби були на місці, без електроенергії, без слідів останніх відвідин, тому я не заходив всередину. Я огляну невеликі місця для зберігання пізніше, якщо ми не знайдемо людей чи частин їх тіл у жилих кімнатах.

Я підійшов до дверей першого місця проживання. У нас не було коду для входу, тому я очікував, що мені доведеться підривати двері, але коли я натиснув кнопку, вони відкрилися. Я надрукував Менсі у стрічці, що більше не буду говорити вголос у комунікації.

Вона передала підтвердження у стрічці, і я почув, як вона наказала іншим, щоб вони відключились від мого каналу та голосового спілкування, і що вона буде єдиною, хто розмовлятиме зі мною, щоб я не відволікався. Менса недооцінювала мою здатність ігнорувати людей, але я оцінив її думку. Ратті прошепотів: «Будь обережний», і теж відімкнувся.

Перший безпілотник пролетів через зону шафок для костюмів і потрапив до першого коридору. — Жодних костюмів не бракує, - сказала Менса мені на вухо, аналізуючи відео з камери безпілотника. Я відправив усі чотири безпілотники вперед, до внутрішніх приміщень. Це було краще середовище проживання, ніж наше, ширші зали, новіший інтер'єр. Крізь фільтри просочився беззвучний запах тління і розкладання, незважаючи на мій шолом. Я попрямував до центру, де мала бути основна зона екіпажу.

Вогні все ще були ввімкнені, а повітря щось шепотіло крізь вентиляційні отвори, але я не міг потрапити до їхньої SecSystem, бо вона була вимкнута. Я скучив за камерами.

Біля дверей у хаб я знайшов першого SecUnit. Він розкинувся спиною на підлозі, обладунки на грудях були пронизані чимось, що зробило отвір шириною приблизно десять сантиметрів і трохи глибшим. Нас важко вбити, але можливо. Я зробив коротке сканування, щоб переконатися, що він інертний, потім переступив його і пройшов у зону екіпажу.

Усередині було одинадцять безладно лежачих мертвих людей, розкиданих на підлозі, у кріслах, на моніторингових станціях та поверхнях проекційних площин позаду них, які демонстрували пошкодження від удару снарядів чи енергетичної зброї. Я увімкнув голосовий зв'язок і попросив Менсу відійти назад до хоппера. Вона зрозуміла мене, і я отримав підтвердження від своїх зовнішніх безпілотників, що вони справді відступили.

Я вийшов через протилежні дверей до коридору, який вів до їдальні, медвідсіку та кімнат. Безпілотники показали мені, що ця частина дуже подібна до нашого середовища проживання, за винятком випадкової мертвої людини, що розкинулася в коридорі. Отвору в грудях, який умертвив SecUnit, у неї не було, і вона загинула, стоячи спиною до дверей. Люди DeltFall мали певне попередження, достатнє для того, щоб почати вставати і прямувати до інших виходів, але з цього напрямку прийшло щось інше і вони потрапили у пастку. Я подумав, що SecUnit був убитий, коли намагався захистити хаб.

Це означало, що я повинен обшукати дві інші секції.

Можливо, ці клієнти були жахливими та образливими, можливо, вони цього заслужили. Мені було байдуже, поки ніхто не торкався моїх людей. Щоб переконатися у цьому, мені доведеться вбити двох ботів-вбивць. У цей момент я ще міг вирватися, перехопити управління хоппером і вивезти своїх людей звідти, залишивши ботів-бивць застряглими на іншому березі океану; було б розумно зробити саме так.