Читати книгу - "Штучний стан"

та інші підприємства, ні нових блискучих торгових автоматів. Також не ходив великий пасажирський транспорт, тому натовп людей і ботів був невеликий. Ідея АРТа починала виглядати не як дурний ризик, а скоріше як необхідність. Злитися з натовпом було би складніше, якби всі лише прибували на Місяць або вилітали з нього. У своїй стрічці АРТ сказав, "Я тобі казав."

Місцем зустрічі було приміщення для харчування в головному районі торгового центру. Це була велика прозора бульбашка на другому рівні торгового центру, з видом на доріжки та стійки служб обслуговування внизу. Усередині було декілька відкритих рівнів зі столами та стільцями, і зал на 40 відсотків був заповнений людьми та імпами. Ідучи по проходу, я час від часу чув гул безпілотників, але ніякого пінгу. У повітрі відчувалися запахи їжі та їдкий запах одурманюючих речовин. Я не намагався проаналізувати та ідентифікувати їх, бо занадто нервував і намагався зосередитися на тому, щоб виглядати людиною-імпом.

Люди, з якими я мав зустрітися, надіслали свої фото, щоб я міг їх знайти. Їх було троє, всі вони носили варіації робочого одягу з різними логотипами. Швидкий пошук показав, що вони записані у соціальній стрічці транзитного кільця. Вони записали себе як незалежні гастарбайтери, але ви могли назвати себе будь-ким, ідентифікація та перевірка не проводилася. Двоє були жінками, а один — терцером, у якого були ознаки статі, які використовувалися в групі некорпоративних політичних утворень, відомих як кластер Діварті.

(Щоб розпочати зустріч, я також мав запис у соцмережі. Система була надзвичайно вразливою до злому, тому я відмітив свій запис, щоб виглядати так, ніби я приїхав на попередньому пасажирському транспорті, вказав мою роботу як "консультант з питань безпеки", а мою стать як невизначену. Виступаючи в ролі власне капітана, АРТ дав мені попередню довідку про працевлаштування.)

Я помітив їх за столом біля краю бульбашки з видом на торговий центр. Вони розмовляли напруженим шепотінням, а мова тіла говорила, що вони нервують. Коли я йшов до них, моє швидке сканування не показало жодних підписів зброї, лише невеликі джерела живлення їхніх особистих інтерфейсів. Один мав імплант, але це був лише інструмент доступу до корму низького рівня.

Я практикував цю частину з АРТом при підході до столу, записуючи себе, щоб ми обоє могли критично оцінити мою поведінку. Я сказав собі, що можу це зробити. Я обрав свій найкращий нейтральний вираз, який використав, коли була виявлена ​​додаткова активність завантаження, і керівник центру відновлення звинуватив у цьому недосконалість людських технологій. Я підійшов до столу і сказав: "Привіт".

Усі троє здригнулися. — Ну… привіт, — сказав терцер, оговтавшись першим.

Я взяв стрічку з камери відеоспостереження, щоб побачити себе і переконатися, що моя міміка під контролем. Мені було легше спілкуватися з людьми, спостерігаючи за ними через камери. Я добре усвідомлював, що це абсолютно хибне відчуття віддаленості від ситуації, але мені це було потрібно. Я сказав: "Ми домовлялись про зустріч. Я Еден, консультант з безпеки". Правильно, це ім’я одного з персонажів "Місяця Святилища". Ви, мабуть, не здивовані цим.

Терцер очистив горло. У неього було фіолетове волосся і червоні брови, що виділялися на тлі світло-коричневої шкіри. — Я Рамі, це Тапан і Маро. Він нервово поворухнувся і постукав по порожньому кріслі.

АРТ, який був набагато швидшим за мене у пошуку даних, здійснив швидкий пошук і повідомив мене, що це запрошення сісти у кількох людських культурах. Він дав мені етимологію жесту, коли я сів. Ви могли б подумати, що SecUnit, якого кілька разів різали на частини, підривали, очищували пам’ять і випадково частково демонтували, за цих обставин не опиниться на межі паніки. Ви б помилилися.

Рамі додав: "Я не знаю, з чого почати". Тапан штовхнула його, очевидно, передаючи моральну підтримку. На голові у Тапан були згорнуті різнокольорові коси, а до вуха прикріплений камінець синього ювелірного тону, трохи темніший за шкіру Рамі. У Маро теж була дуже темна шкіра і маленьке пухнасте волосся сріблястого кольору, і вона була майже достатньо красивою, щоб виступати у ЗМІ. Я жахливо оцінюю вік людей, тому що це одна з небагатьох речей, які мене не турбують. Також більшість мого досвіду стосується людей у ​​каналі розваг, і вони не схожі на тих, кого ви бачите насправді. (Одна з багатьох причин, чому я не захоплююся реальністю.) Але я оцінив, що всі троє можуть бути молодими. Не діти, але, можливо, не так далеко від підліткового віку.

Вони дивились на мене, і я зрозумів, що мені доведеться допомогти їм. Я обережно сказав: "Ви хочете найняти консультанта з безпеки?" Це були слова з оголошення, яке вони розмістили у соцмережі, і, виходячи з кількості подібних запитів, групи та окремі люди мали звичай наймати приватну охорону, перш ніж їхати до RaviHyral. Я думаю, що найм охоронця — це те, що ви робите, коли не можете дозволити собі справжню безпеку.

Рамі ніби полегшало. "Так, нам потрібна охорона"

Маро озирнулася і сказала: "Можливо, нам не варто тут розмовляти. Чи можна кудись поїхати?"

Потрапити сюди було досить напружено, тому я не хотів зараз нікуди їхати. Я швидко перевірив наявність безпілотників, а потім ініціював збій у зв’язку між рестораном і охороною транзитного кільця. Я спіймав камери і показав АРТ те, що я хотів би зробити. Він взяв частину роботи на себе щоб відредагувати записи системи та вирізав камеру, яка спостерігала за столом, із системи. Я вимкнув з’єднання з головною охороною кільця, яке не помітило б пропущеної стрічки камери протягом того короткого часу, що ми тут будемо. Я сказав: "Все в порядку. Нас не записують".

Вони витріщилися на мене. Рамі сказав: "Але тут є камери безпеки — ви щось зробили?"

— Я консультант з питань безпеки, — повторив я. Мій рівень паніки почав падати, перш за все тому, що вони були явно знервовані. Люди нервують біля мене, тому що я жахливий робот-вбивця, і я нервуюсь біля них, тому що вони люди. Але я знав, що люди також можуть бути обережними і нервувати в небойових та неспортивних ситуаціях по-справжньому, а не лише в історіях. Здавалося, що щось подібне відбувається тут і зараз, і це дозволило мені прикинутися, що це мій звичайний бізнес під час одного з рідкісних випадків, коли клієнти запитують мою пораду щодо безпеки.

Частиною моєї роботи як SecUnit'а було давати клієнтам поради, коли вони просили про це, оскільки теоретично я мав всю інформацію про безпеку. Не