Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

Щоправда, зважаючи на той факт, що тогочасний рівень розвитку людства не давав змоги навіть ступити на поверхню Марса, ініціювати внесення змін до Конвенції до закінчення початкового періоду її дії — 50 років — було не раціонально. Проте великі держави вирішили, що обговорення цієї проблеми стане чудовою демонстрацією їхньої покірності волі ООН, тож до Конвенції було внесено зміни, якими регулювалися особливості використання ресурсів за межами Сонячної системі. Відтепер розвідка й промислове видобування всіх природніх ресурсів за межами поясу Койпера могла здійснюватися виключно під егідою та з дозволу ООН. Також запропоновані зміни давали визначення чималій кількості новітніх термінів і понять: зокрема з’явилося перше в міжнародному праві означення «цивілізації» та «природних ресурсів» як сукупності всього того, що ще не було окуповано іншими цивілізаціями, окрім людської. В історичні анали ці правки увійшли як «Кризові доповнення».

Другою причиною запуску проєкту «До зірок» було зародження доктрини Ескапізму. Тоді розвиток цієї ідеї перебував на початковому етапі, й майбутні негативні наслідки ще не були настільки явними, тож доктрина розглядалася як один із найвірогідніших для людства варіантів вирішення кризи. З цієї точки зору значення й цінність зірок поза Сонячною системою, особливо тих, які мають на орбіті планети земного типу, зростала по експоненті.

За первісним задумом проєкт «До зірок» передбачав надання ООН повноважень для проведення аукціонів із набуття права власності на деякі зоряні системи з планетами за межами Сонячної системи. Потенційними покупцями могли бути як країни, підприємства, некомерційні об’єднання, так і фізичні особи, а отримані кошти планувалося інвестувати в проведення фундаментальних досліджень, необхідних для розбудови єдиної системи оборони Сонячної системи під егідою ООН.

Генеральний секретар переконувала, що зоряних систем вистачить у будь-якому випадку, бо їх кількість майже безмежна. Так, на відстані 100 світлових років від Сонячної системи відкрито близько 300 тисяч зірок, а на відстані 1000 світлових років їх чисельність обраховується вже десятками мільйонів. За найконсервативнішими підрахунками десята частина цих систем має планети, що обертаються довкола зірок. А отже, проведення аукціону з продажу невеликої частини не матиме впливу на майбутнє космічного розвитку людства.

Така дивна пропозиція на той час привернула неабияку увагу світової спільноти. І хоча постійні члени Ради оборони Землі були не в захваті від такої ініціативи, але, детально проаналізувавши запропоновані новації, кожен із них дійшов висновку, що їх утілення не матиме негативних наслідків в осяжному майбутньому. Натомість, якщо ветувати й цю ініціативу, настання несприятливих політичних наслідків буде неминучим. Отже, після численних суперечок і компромісів межа, за якою зірку можна було виносити на аукціон, була відсунута від поясу Койпера до дистанції в 100 світлових років, і пропозицію схвалили.

Але проєкт «До зірок» закінчився, заледве розпочавшись, із однієї простої причини: охочих придбати зірку майже не знайшлося. Загалом було продано лише 17 зірок, і всі — за стартовою ціною, а Організація Об’єднаних Націй заробила цією ініціативою трохи більше 40 мільйонів доларів США.

Усі покупці зажадали анонімності, тож ЗМІ лишалося тільки здогадуватися, що саме спонукало цих осіб витратити стільки грошей на фактично непотрібний аркушик паперу, навіть якщо він має певну юридичну силу. Можливо, усвідомлення володіння далеким іншим світом і зігріває комусь душу, хоча жодних можливостей бодай колись дістатися його не існує (а деякі зась навіть побачити неозброєним оком).

Генеральний секретар Заїр, однак, не вважала, що план виявився невдалим. Вона стверджувала, що результати були саме такими, на які вона й розраховувала. Проєкт «До зірок» був, по суті, політичною декларацією Організації Об’єднаних Націй.

Проєкт швидко згинув у мороці людської пам’яті, а його появу визнали класичним прикладом нераціональної поведінки людського суспільства на початку кризи. Але ті ж тригери, що запустили проєкт «До зірок», майже одночасно дали старт значно успішнішому проєкту «Обернені до стіни».

Рік 4-й Епохи кризи. Юнь Тяньмін

Юнь Тяньмін зателефонував до національного представництва проєкту «До зірок» за номером, указаним на відповідному веб-сайті.

Після цього він набрав номер Ху Веня й попросив дізнатися всю особисту інформацію про Чен Сінь, яку тільки можна знайти: місце проживання, номер посвідчення особи тощо.

Він був готовий до будь-якої реакції у відповідь: сарказму, жалощів, повчань. Натомість усе, що він почув після тривалої паузи, було тихе зітхання:

— Гаразд, але вона могла виїхати за межі країни, — відповів Ху Вень.

— Не кажи їй, що це я цікавлюся.

— Не хвилюйся, я не контактуватиму з нею безпосередньо.

Наступного дня Юнь Тяньмін отримав від Ху Веня текстове повідомлення, що містило більшу частину інформації, яку він хотів отримати. Щоправда, у файлі не було згадки про теперішнє місце роботи. Ху Вень розповів, що після того, як Чен Сінь минулого року звільнилася з Науково-дослідного інституту аерокосмічних технологій, нікому не відомо, де вона працює зараз. Юнь Тяньмін завважив, що у файлі зазначені дві адреси проживання: в Шанхаї та Нью-Йорку.

У другій половині дня Тяньмін попросив лікаря Чжана виписати йому перепустку за межі лікарні, бо в нього є нагальні справи. Лікар наполягав на супроводі у зв’язку зі станом здоров’я, проте Тяньмін категорично відмовився.

Юнь Тяньмін взяв таксі до пекінського офісу ЮНЕСКО. Від початку Трисоляріанської кризи кількість агентств ООН, що відкрили офіси в Пекіні, різко зросла, а вже існуючі різко масштабували свою присутність. Тож тепер більшість підрозділів офісу ЮНЕСКО розташовувалися вже за межами Четвертої кільцевої дороги[10].

Першим, що побачив Тяньмін, зайшовши до просторого офісу проєкту «До зірок», була велична карта зоряного неба. Складні сріблясті з’єднувальні лінії на тлі чорного оксамиту вимальовували сузір’я. Пізніше стало зрозуміло, що карта відображається на великому рідкокристалічному екрані й за бажанням можна було наблизити будь-яку її частину, щоб роздивитися детально. Офіс був цілком порожнім, якщо не брати до уваги вродливої дівчини на рецепції.

Після того як Тяньмін представився, дівчина вибігла в інше приміщення й повернулася в компанії білявки.

— Це — керівниця відділення ЮНЕСКО в Китаї й заразом одна з очільниць Азіатсько-тихоокеанського підрозділу проєкту «До зірок», — представила її секретарка.

Керівниця проєкту була також дуже рада познайомитися з Тяньмінем: тримаючи його за руку, вільною китайською вона повідомила, що він — перша особа в Китаї, яка зацікавилася придбанням зірки. Вона воліла б зв’язатися з якомога більшою кількістю ЗМІ для висвітлення цієї події й організації інтерв’ю з ним, проте, поважаючи його побажання щодо конфіденційності, обмежиться лише оформленням угоди. Хоча цей факт доволі прикрий, бо марнується чудова нагода для реклами й популяризації проєкту «До зірок».

О-о-о, будьте певні, іншого такого ідіота в Китаї вам не знайти. Тож не переймайтеся так через це, — подумав Тяньмін і ледь не вимовив цього вголос.

На запрошення очільниці до них приєднався чоловік середніх літ у класичному костюмі й окулярах, який виявився дослідником Пекінської обсерваторії на прізвище Хе. Саме його кандидатуру обрали на посаду відповідального за підбір зір у разі продажу на аукціоні на території Китаю. Коли керівниця залишила їх наодинці, доктор астрономії запропонував чаю й запитав, чи