Читати книгу - "Книги Якова, Ольга Токарчук"

Ашер певен: рабинові хотілося б, щоб Месія був царем на білому коні, що в’їжджає до Єрусалима в золотих обладунках, може, і з військом, що допоможе йому перебрати владу й запровадити на світі остаточний лад. Щоб був схожим на якогось славетного генерала. Він позбавить влади сильних світу сього, всі народи скоряться йому без опору, королі платитимуть йому данину, а над рікою Самбатіон він зустріне десять заблуканих племен Ізраїлевих. Єрусалимський храм уже готовісінький буде спущено з неба, і того самого дня воскреснуть ті, що померли в Землі Ізраїля. Ашер всміхається до себе, згадавши, що ті, кому судилося померти поза Святою землею, мають воскреснути лише чотириста років по тому. Дитиною він вірив у таке, хоч йому це здавалося жорстокою несправедливістю.

Перші та другі звинувачують одні одних у найтяжчих гріхах і ведуть підступну війну. І ті, й інші жалюгідні, — міркує собі Ашер. Власне кажучи, він мізантроп. Аж дивно, що він став лікарем. Люди його дратують і засмучують.

Що ж до гріхів, він знає про них більше, ніж інші. Адже всі гріхи записані на людській шкірі, як на пергаменті. В усіх той пергамент більш-менш схожий, та й самі гріхи в усіх — наче дві краплі води.

Бджолиний вулик, або дім і родина рогатинських Шорів

У домі Шорів на ринку, а також у ще кількох будинках — адже родина Шорів численна й розгалужена — тривають приготування до весілля. Одружується один із синів.

В Еліші їх п’ятеро, а ще донька, найстарша. Перший із синів — Саломон, йому вже тридцять, він схожий на батька, розважливий і мовчазний. На нього можна покластися, тож він користується великою повагою. Його дружина, яку кличуть Хайкеле, на відміну від великої Хаї, сестри Саломона, саме чекає ще одну дитину. Вона походить із Валахії, її врода зачаровує навіть зараз, коли вона вагітна. Хайкеле складає смішні пісеньки, які сама й співає. Пише також оповідки для жінок. Двадцятивосьмирічний Натан із відкритим, щирим обличчям спритно торгує з турками, він постійно в мандрах; весь час веде якісь справи, хоч мало хто знає, які саме. Зрідка буває в Рогатині, але на весілля приїхав. Його дружина, вишукано й пишно одягнена дама з Литви, дивиться на рогатинську родину зверхньо. У неї густе волосся, вкладене у високу зачіску, і приталена сукня. Це їхній екіпаж стоїть у дворі. Наступний — Єгуда, енергійний і дотепний. З ним буває клопітно, бо годі вгамувати його буйну натуру. Вдягається він на польський манір, носить шаблю. Брати кажуть на нього «козак». У нього є ґешефт у Кам’янці — він постачає все необхідне у фортецю, що дає йому непоганий прибуток. Його дружина померла нещодавно під час пологів, та й дитина не вижила. Від цього шлюбу в нього двоє дітлахів. Видно, що вже роззирається за новою парою, а весілля — чудова для цього нагода. Йому подобається найстарша донька Моше з Підгайців, їй чотирнадцять — якраз хороший вік для заміжжя. Сам же Моше — поважний чоловік, дуже вчений, займається кабалою, знає напам’ять цілий Зогар і вміє «прозирати таїну», хай що це означало б для Єгуди. Для нього це, щиро кажучи, не так важливо, як врода та розум дівчини, якій батько-кабаліст дав ім’я Малка — цариця. Наймолодшому синові Шора, Вольфові, зараз вісім. Його широке радісне обличчя всіяне ластовинням; весь час біля батька.

Наречений же — це саме той Ісаак, якого Хмельовський охрестив Єремією. Йому шістнадцять років, і мало того, що він високий і незграбний, то ще й має аж надто багато особливих прикмет. Його майбутня дружина Фрейна походить із Лянцкоруня[22] — це родичка Гірша, лянцкорунського рабина, чоловіка Хаї, доньки Еліші Шора. Всі тут, у цьому низькому, але розбудованому і заплутаному домі, є великою родиною, всіх сполучають кровні зв’язки, ділові інтереси, позички та борги.

Ашер Рубін буває тут досить часто. Його кличуть до дітей, а часто й до Хаї. У неї вічно якісь незрозумілі болячки, з якими він нічого не може вдіяти, хіба що сидіти й розмовлати з нею. Чесно кажучи, він любить ті відвідини Хаї. Це єдина річ, про яку він міг би так сказати. І саме Хая наполягає, щоб його кликати, бо ніхто в цьому домі не вірить у жодну медицину. Отак вони розмовляють, а потім болячка минає. Часом йому здається, що вона — наче той тритон, який прибирає собі різних кольорів, щоб сховатися від нападника чи здатися чимось іншим. То у Хаї висипка, то вона чомусь дихати не може, то з носа йде кров. Усі вважають, що то через духів, дибуків, демонів або балакабенів, тобто кульгавих істот із підземного світу, які стережуть скарби. Ії хвороба — це завжди знак, що от-от почнеться пророкування. Тоді Ашера відсилають геть. Він більше їм не потрібний.

Ашер думає собі весело, що у Шорів чоловіки роблять ґешефти, а жінки пророкують. Кожна друга — пророчиця. І подумати лише: сьогодні у своїй берлінській газеті він прочитав, що в далекій Америці довели, що блискавка — то електричне явище і за допомогою звичайного дроту можна вберегтися від Божого гніву.

Але сюди такі знання не доходять.

Тепер, одружившись, Хая переїхала до чоловіка, але часто тут буває. Її видали заміж за рабина з Лянцкоруня, свою людину, батькового приятеля, значно від неї старшого, з яким у Хаї вже є двоє дітей. Батько і зять схожі як дві краплі води: обидва бородаті, сиві, з запалими щоками, в яких ховається тінь низької кімнати, де вони здебільшого сидять. Цю тінь на обличчі вони носять повсякчас.

Пророкуючи, Хая впадає в транс: грається невеликими фігурками з хліба чи глини, які розставляє на власноручно намальованій таблиці. І починає провіщати майбутнє. Потрібен батько, який наближає вухо до її губ, так близько, що здається, ніби дівчина його лиже, і слухає із заплющеними очима. Потім перекладає почуте з мови духів на людську мову. Багато речей відповідають дійсності, деякі — ні. Ашер Рубін не знає, як це пояснити, не знає, що то за хвороба. А оскільки не знає, йому стає неприємно, і він намагається про це не думати. Вони все говорять і говорять про ту ворожбу: що то іббур, тобто що в неї вселяється добрий святий дух і дає