Читати книгу - "Темна Академія-4, Марина Сніжна"

– Раджу бути обережною і з цією твоєю здатністю, – сказав лорд Байлерн. – Вона теж може тебе видати.

– Але чому ви? Чому моя сила шукала захист у вас? – наполягала я на відповіді.

– Тому що ніхто інший у межах досяжності тебе просто не почув би, – зволив відповісти декан. Але його відповідь лише підкинула нових загадок і нічого не прояснила.

– Не думала, що телепатія буває вибірковою. Ще й діє навмання, – обережно зауважила я, сподіваючись, що змушу його проговоритися.

– Це не зовсім телепатія. Точніше, особливий її вид. Як би тобі краще пояснити? – я завмерла, боячись спугнути несподівану балакучість декана. – У деяких морських тварин буває щось схоже. Вони спілкуються на особливій частоті. Це наче ультразвук. Розумієш?

Я невпевнено кивнула.

– Вважай, що наш з тобою мозок працює на одній частоті, – збентежив черговою заявою декан і підморгнув мені. – І досить про це.

– Гаразд, – невпевнено відгукнулася я.

Розуміла, що він і так сказав набагато більше, ніж збирався від початку.

– Що ще? – повернувся наставник до обговорення моїх здібностей.

– На мене не діє навіювання, – згадала я. – Але я не знаю чому.

Зробила паузу, очікуючи хоч якихось пояснень. Проте декан мовчав і лише загадково посміхався.

– Але я сама не можу комусь щось навіювати. Вже пробувала.

– Механізм захисту, – промовив декан, швидше, звертаючись до самого себе, ніж до мене. – Усі сили пішли на можливість протистояти чужому впливу. Що ж, ми спробуємо це виправити.

– Виправити? Але як? – я спантеличено витріщилася на нього.

– Це теж можна зробити за допомогою спеціальних психотехнік. Налаштовуватимеш себе на те, що в даний момент тобі ніщо не загрожує. Тому ти можеш зосередитися на передачі енергії іншим.

– Якій передачі енергії? Я не розумію…

Він скривився.

– Шкода, що доведеться в екстреному порядку вчити тебе тому, що решта вивчатиме лише з другого курсу. Але вибору немає. Не сумніваюся, що про особливості твого дару хтось може прохопитися. І тоді лише питання часу, коли про тебе дізнаються.

– Хто дізнається?

– Поговоримо про навіювання, – знову спрямував він розмову в колишнє русло. – Без хоча б мінімальних здібностей у цій галузі ти не зможеш створювати ілюзії. А це може стати в нагоді. Звичайно, досвідчений маг легко розгадає маскування, але тільки якщо ти чимось привернеш його увагу. В інших випадках це допомагає уникнути небажаних зустрічей.

– Ви навчите мене створювати ілюзії? – я нервово проковтнула. – Невже я справді це зумію робити?

– При твоєму потенціалі можеш у цьому навіть не сумніватися! Проблема полягає в тому, що значна частина твоїх можливостей блокується. Тому доведеться діяти повільно та обережно. Але твоя сила зростатиме, це безсумнівно. Так, і ще раз нагадаю тобі: все, чому я навчаю тебе наодинці, має залишатися таємницею для інших. На заняттях ти можеш проявляти лише ті здібності, які не викличуть підозри. Все зрозуміла?

Я кивнула, не в змозі сказати жодного слова.

– Особливо будь обережна з магічними заклинаннями, – вів далі декан.

– Ви й цьому мене навчите? – здивувалася я.

– Ти повинна мати хоча б мінімальні знання про це, – відгукнувся він. – Якщо доведеться зіткнутися з тим, хто може на тебе подібне спрямувати.

– Послухайте, ви точно не жартуєте? – відчуваючи, як липкий страх буквально захльостує, видавила я. – Мене справді можуть захотіти вбити?

– Ти вважаєш, що я став би з тобою возитися в іншому випадку? – він невесело посміхнувся.

– Але за що? Що я зробила чи можу зробити такого, за що мене треба знищувати?