read-books.club » Пригодницькі книги » П’ятнадцятирічний капітан 📚 - Українською

Читати книгу - "П’ятнадцятирічний капітан"

187
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "П’ятнадцятирічний капітан" автора Жюль Верн. Жанр книги: Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 10 11 12 ... 113
Перейти на сторінку:
Нельсон (1758–1805) — англійський адмірал. ">[21] та й багатьох інших, які починали юнгами.

Цієї миті з каюти вийшов кузен Бенедикт. Як і зазвичай, весь у власних думках, він розсіяно блукав палубою, зазираючи у всі шпарини, нишпорив під клітками з курами, проводячи пальцями по швах в обшивці борту, — там, де вар облупився.

— Як почуваєтесь, кузене Бенедикте? — поцікавилася місіс Уелдон.

— Дякую вам, кузино, добре. Як завжди… Проте я вмираю від нетерпіння швидше повернутися на землю.

— Що ви там шукаєте під лавкою, містере Бенедикте? — запитав капітан Гуль.

— Комах, шановний, комах! — сердито відповів кузен Бенедикт. — Що, по-вашому, я можу шукати, якщо не комах?

— Комах? На жаль, вам доведеться потерпіти: у відкритому морі вам навряд чи вдасться поповнити свою колекцію.

— Чому ж це так, шановний? Хіба не можна собі уявити, що на кораблі опиниться кілька екземплярів…

— Ні, кузене Бенедикте, ви нічого тут не знайдете, — перервала його місіс Уелдон. — Сердьтесь не сердьтесь на капітана Гуля, але його корабель — взірець чистоти, тож ваші пошуки даремні.

Капітан Гуль розсміявся.

— Місіс Уелдон перебільшує, — мовив він. — Проте, мені здається, ви й справді даремно витрачаєте час на пошуки комах, особливо, якщо йдеться про пошуки в каютах.

— Знаю, знаю! — з прикрістю стинувши плечима, вигукнув кузен Бенедикт.

— Я вже обнишпорив усі каюти згори до низу…

— Але в трюмі, — продовжував капітан Гуль, — ви таки знайдете кілька тарганів, якщо вони вас, звичайно ж, цікавлять!

— Безумовно, цікавлять! Як можуть не цікавити мене ці нічні прямокрилі комахи, які накликали на себе прокляття Вергілія і Горація! — почав виголошувати кузен Бенедикт, гордо випроставшись на весь зріст. — Як можуть не цікавити мене ці близькі родичі «Periplaneta orientalis» і американського альбіноса, таргани, що мешкають…

— У бруді… — сказав капітан Гуль.

— Що владарюють на борту! — гордо поправив його кузен Бенедикт.

— Царство тарганів!

— О, відразу видно, що ви не ентомолог, шановний!

— У жодному разі!

— Послухайте, кузене Бенедикте, — посміхнулася місіс Уелдон, — сподіваюся, ви не вимагатимете, аби з любові до науки ми покірно віддали б себе на поживу тарганам?

— Я нічого не вимагаю, кузино! — відповів палкий ентомолог. — Єдине, чого я прагну, — це прикрасити свою колекцію яким-небудь рідкісним екземпляром.

— Ви невдоволені своїми новозеландськими знахідками?

— Навпаки, дуже задоволений, кузино. Мені пощастило спіймати там екземпляр жука-стафіліна, якого до мене знаходили лише у Новій Каледонії, тобто на кілька сот миль далі.

У цю хвилину Дінго, який весь час бавився з Джеком, підбіг до кузена Бенедикта.

— Йди геть, забирайся! — загаласував той, відштовхуючи собаку.

— О, містере Бенедикте! — вигукнув капітан Гуль. — Як можна любити тарганів і ненавидіти собак?

— Та ще й таких гарних собачок! — додав маленький Джек, обхопивши обома руками голову Дінго.

— Та… може… — пробурчав кузен Бенедикт. — Але ця огидна тварина обманула мої сподівання.

— Як, кузене Бенедикте! — вигукнула місіс Уелдон. — Невже ви й Дінго збиралися зарахувати до ряду двокрилих чи перетинчастокрилих?

— Ні, звичайно, — цілком серйозно відповів вчений. — Але ж Дінго, хоч він і належить до австралійської породи собак, підібрали на західно-африканському узбережжі!

— Абсолютно правильно, — підтвердила місіс Уелдон. — Том чув, як про це говорив капітан «Вальдека».

— Так от… я думав… я сподівався… що на цій тварині знайду хоч якихось комах, які належать лише до західно-африканської фауни…

— О, небо! — вигукнула місіс Уелдон.

— І я припускав, що, може, на ньому знайдеться яка-не-будь особливо люта блоха ще невідомого, нового виду…

— Ти чуєш, Дінго? — сказав капітан Гуль. — Чуєш, пес? Ти не виконав своїх обов’язків!

— Але я даремно вичісував йому шерсть, — продовжував із неприхованим смутком ентомолог, — на ньому не виявилося жодної блохи!

— Якби вам вдалося знайти бліх, сподіваюся, ви негайно би знищили їх? — вигукнув капітан.

— Шановний, — сухо відповів кузен Бенедикт, — вам не завадить знати, що сер Джон Франклін[22] ніколи даремно не вбивав комах, навіть американських комарів, укуси яких набагато болючіші від блошиних.

Гадаю, ви не будете заперечувати, що сер Джон Франклін у морській справі дещо тямив?

— Так! — Із поклоном відповів капітан Гуль.

— Якось його страшенно покусав москіт. Але Франклін лише дмухнув на нього і, відігнавши, з повагою сказав: «Будь ласка, йдіть геть. Світ достатньо великий для вас і для мене!»

— Так! — вимовив капітан Гуль.

— Так, шановний!

— А чи відомо вам, пане Бенедикте, — зауважив капітан Гуль, — що інша людина сказала про це набагато раніше за Франкліна?

— Інша?

— Так. На ймення дядечко Тобі.

— Хто ж він? Ентомолог? — жваво запитав кузен Бенедикт.

— Та ні, стерновий дядечко Тобі[23] не був ентомологом, але це не завадило йому, без зайвої, щоправда, поштивості, сказати мусі, яка гуділа біля його носа: «Забирайся, бідолашна! Світ великий, і ми можемо жити, не заважаючи одне одному».

— Молодчина цей дядечко Тобі! — вигукнув кузен Бенедикт. — Він помер?

— Припускаю, що так, — незворушно відповів капітан Гуль, — бо ж він ніколи й не існував.

Всі засміялися, дивлячись на кузена Бенедикта.

Такі дружні посиденьки допомагали урізноманітнювати довгі години плавання, яке вже

1 ... 10 11 12 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «П’ятнадцятирічний капітан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "П’ятнадцятирічний капітан"