Читати книгу - "Палац Посейдона"

— А в темний час доби? — Гумбольдт швидким оком глянув на судновласника.

Нікомедес кивнув.

— Ясна річ, плавання ночами серед Кіклад суворо заборонено. Та необхідність термінової доставки вантажів почасти примушує продовжувати навігацію в темряві. З цим можуть упоратися лише найдосвідченіші керманичі. На більшості островів установлено маяки, вогні яких видно на великій відстані. І це хоч трохи знижує ступінь ризику.

— А де саме відбулася катастрофа?

Нікомедес жестом підкликав Фогіациса. Чоловік важко підвівся і зробив крок до столу. Тільки зараз Оскар помітив, що капітан пересувається досить повільно. Чи причиною тому була пережита аварія корабля, а чи вік та хвороби, сказати було важко. Ледве глянувши на карту, Фогіацис указав на невелику групу островів південніше Крита.

Гумбольдт спохмурнів.

— Санторіні?

Грек ствердно кивнув і вимовив кілька фраз грецькою мовою, із яких Оскар не зрозумів ані слова. Схоже, і Гумбольдт також. Обернувшись до Шарлотти, він попросив:

— Будь ласка, принеси сюди лінгафон! Ти знаєш, де він зберігається.

— У металевій шафці, у підвалі. Я миттю. — З цими словами дівчина вийшла.

— Лінгафон? — Нікомедес здивовано подивився на вченого.

— Я хотів би уникнути деяких проблем із розбіжностями в наших мовах, — відповів Гумбольдт. — Моя грецька зовсім нікудишня, а я так хотів би почути про фактичний бік подій безпосередньо з вуст капітана. Ось побачите, я маю спеціальний апарат, який миттєво виконає переклад. Заждіть хвильку — зараз моя племінниця принесе його сюди.

Поки Шарлотта ходила по лінгафон, Еліза пригостила капітана ще однією чаркою горілки, а Оскар тим часом розглядав карту.

— Ці острови мають дивовижну форму, — зазначив він, ведучи пальцем уздовж берегової лінії острова Тіра. — Вони виглядають так, ніби в минулому були єдиним цілим.

— Правда твоя, — озвався Нікомедес. — Архіпелаг Санторіні колись являв собою єдиний і набагато більший, ніж нині, острів. Приблизно в 1600 році до нашої ери під час жахливого виверження вулкана він буквально розколовся навпіл. Дехто навіть вважає, що при цьому відбувся вибух надзвичайної сили, котрий і спричинив до цунамі, яке спустошило Східне Середземномор’я і, перш за все, південне узбережжя острова Крит. Це, очевидно, й стало причиною занепаду квітучої Мінойської цивілізації, що існувала від третього до середини другого тисячоліття до нашої ери.

Оскар одразу ж нашорошив вуха.

— Мінойська цивілізація? Це не та, за якої було зведено палац царя Міноса?

— О, та ви, молодий пане, справжній знавець старих міфів! — Нікомедес усміхнувся. — Палац і справді існував колись на Криті, збереглася навіть циклопічна кладка його фундаменту. Велична споруда мала вражаючі розміри.

— А Лабіринт? А Тесей і Аріадна? А Мінотавр? Вони теж існували?

Нікомедес усміхнувся.

— Стосовно істоти, яка вважалася наполовину биком, наполовину людиною, я маю великі сумніви. Проте Лабіринт — реальність. Він розташований за тридцять кілометрів до південного заходу від Кноського палацу, в горах, поблизу від невеликого містечка. Це система печер завдовжки у два з половиною кілометри, що складається з безлічі ходів, які багаторазово перетинають один одного під химерними кутами, а почасти завершуються завалами та глухими стінами. Там панує цілковита темрява, тож заблукати зовсім не важко.

Оскар опустився на диван. А він гадав собі, що історія з Тесеєм, царем Міносом і Аріадною — всього лише старовинна казка.

— Звідки тобі відомо про Мінос? — насмішкувато поцікавився Гумбольдт.

— «Міфи класичної давнини» Густава Шваба, — пробурмотів Оскар. — Я знайшов цю книгу тут, у вашій бібліотеці. Тільки мені не вдалося здолати її від початку й до кінця. Сподіваюся, ви не гніваєтесь на мене, що я її взяв?

Гумбольдт поторсав його по плечу.

— Якщо це поповнило твою класичну освіту, я аж ніяк не заперечую. Але дуже прошу тебе — поводься з Густавом Швабом акуратніше, це унікальне перше видання!

Оскар знітився, та, на щастя, повернулася Шарлотта, несучи перед собою невелику скриньку з розтрубом на передній панелі, масою кнопок і світних індикаторів. Це й був лінгафон — витвір ученого, що набагато випередив свій час.

Гумбольдт узяв прилад і попросив капітана накинути на шию шкіряний ремінь, з’єднаний зі скринькою. Потім надягнув на нього навушники й показав на розтруб, у який слід було говорити. Фогіацис виглядав спантеличено, та після того як Нікомедес розтлумачив йому, що апарат необхідний для перекладу з грецької, заспокоївся. Гумбольдт перевірив, чи правильно розташовано прилад, і увімкнув його. Почувся неголосний свист. Капітан здригнувся.

— Не турбуйтеся, — м’яко промовив Гумбольдт. — Апарат потребує налаштування. Будь ласка, порахуйте від одного до десяти!

— Ена, діо, тріа… — почав підраховувати грецькою Фогіацис.

Гумбольдт поглянув на світні індикатори й кивнув.

— Чудово, — сказав він. — Тепер ми зможемо повною мірою зрозуміти один одного.

Брови капітана злетіли вгору.

— Це… це просто неймовірно, — почувся з лінгафона голос моряка. — Виявляється, я вас розумію, а ваш голос звучить так, нібито ви сидите просто в моїй голові. Ставросе, ти теж маєш це почути!

Він зняв навушники й простягнув молодому супутнику.

У Оскара здивування відвідувачів викликало усмішку. Він іще не забув, як сам уперше зіткнувся з лінгафоном. Тоді все, що відбувалося, здалося йому чаклунством.

— Неймовірно, — промовив Нікомедес, почувши, як у навушниках звучать німецькою слова капітана, який говорив грецькою. — Цей винахід на десять голів переважає фонограф уславленого американця Едісона. Чом би вам не представити його на Всесвітній виставці в Чикаго? Ви, безперечно, отримали б найвищу нагороду.

Гумбольдт відмахнувся:

— Нагороди мене найменше цікавлять. Достатньо й того, що прилад цілком справляється зі своїм завданням. Але тепер уже час повернутися до вашої історії, шановний