read-books.club » Дитячі книги » Гордівниця Злата 📚 - Українською

Читати книгу - "Гордівниця Злата"

248
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гордівниця Злата" автора Тамара Крюкова. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 10 11 12 ... 105
Перейти на сторінку:
опинилася на свободі, жага мандрів і пригод охопила її, і вона впевнено покрокувала вперед.

Біля багаття сиділи четверо. Вони й складали всю трупу цирку шапіто. Кволий хлопець, який зображував скомороха, палкою ворушив вугілля, дістаючи печену картоплю. Поряд з ним сиділа фарбована дівиця на ім’я Розіта. Вона була єдиною дамою в чоловічому товаристві. Біля Розіти солодко сопів товстун, але головним тут, безумовно, був вусатий, з яким Златі довелося зустрітися у крамничці. Він лежав, поважно розвалившись біля багаття, виставивши підошви чобіт до вогню.

Коли вусатий побачив Злату, то тієї ж миті скочив на ноги й, потираючи долоні, вигукнув:

— А ось і наша примадонна! Поаплодуємо, панове артисти!

У відблисках вогню його лице й довжелезні вуса здавалися зловісними. Серце Злати стиснулося в тривожному передчутті. Циркачі з цікавістю подивилися в її бік. Навіть товстун прокинувся і, голосно позіхнувши, тупо витріщився на дівчину. Розіті Злата не сподобалася з першого погляду.

— Кажуть, ти бакалійниця? — запитала вона, прискіпливо обдивляючись нову артистку з голови до п’ят.

— Так, — кивнула Злата, намагаючись не виказати своєї несміливості. Уперше вона була вночі не вдома, а в чистому полі з незнайомими людьми.

— У такому разі могла б принести щось пожувати. Прийшла з порожніми руками, — невдоволено процідила дівиця.

— Розіто, як тобі не соромно! Як ти приймаєш нашу гостю? — докірливо похитав головою вусатий і, схилившись у блазнівському уклоні, звернувся до Злати: — Влаштовуйтеся, пані. На світанку ми вирушимо в дорогу.

Кволий посунувся, звільняючи для дівчини місце біля багаття. Артисти спали просто на землі, закутуючись у засмальцьовані ковдри. Злата не звикла до такої ночівлі. Вона лежала й слухала, як уві сні сопе кволий, прицмокує товстун і, перекрикуючи всі звуки, хропе вусатий. Усю ніч дівчина не стулила очей. Рано-вранці, ледь зазоріло, артисти прокинулись. Розіта зігріла чаю в казанку й роздала всім по шматку хліба з сиром. Дійшовши до Злати, вона невдоволено буркнула:

— Ще один рот! Нічого не заробила, а їсти вже давай!

— Дякую, я не голодна, — гордовито відповіла Злата й відвернулася.

— Ти ба, яка гордівниця! Не хочеш, не треба, — посміхнулася циркачка.

Перекусивши, артисти сіли в кибитку й покотили дорогою до нових міст. Злата сиділа на козлах поряд з кволим. На свіжому повітрі вона швидко зголодніла.

«І чому я не здогадалася нічого прихопити з собою? Ну, нічого, я зумію заробити собі на хліб. Я виступатиму краще за цю фарбовану ляльку», — думала вона.

Кволий, озирнувшись на фургон і переконавшися, що на нього ніхто не дивиться, потайки простяг дівчині шматок черствого хліба.

— Гей, гордівнице, їж. Тільки щоб Розіта не бачила. Ти даремно їй заперечуєш, з нею краще не зв’язуватися, — пошепки порадив він.

Злата з вдячністю прийняла хліб. Помалу вони розговорились.

— Ти — скоморох? — запитала дівчина.

— Так, але це не найголовніше. Ось мій коронний номер! Кволий з гордістю виставив перед нею долоню. — Я — людина з шістьма пальцями!

Намагаючись не показати бридливості, Злата відвернулася.

— А я ніколи не виступала. Не знаю, чи вийде у мене, — трохи помовчавши сказала вона.

— Звичайно, вийде! Ще б пак! Знаєш, що б там не казали, а потворність — не така погана штука. Нею завжди можна заробити на хліб, адже скрізь знайдуться диваки, згодні викласти дзвінку монету, щоб подивитися на нас з тобою, — підморгнув Кволий.

— Потворність?! — з жахом повторила Злата.

Невже він вважає її потворою?

— Та ти не ображайся. Ти, звичайно, гарненька, але бути гарненькою ліліпуткою — це зовсім не те, що бути нормальною людиною.

У словах хлопця була гірка правда, і Злата не знайшла, що відповісти. Далі вони їхали мовчки.

Розділ 11
Уперше на арені!

Кілька днів цирк колесив дорогами, показуючи вистави в маленьких містечках. Часом артисти ледве могли нашкребти собі на харчі. Розіта безперервно скаржилася, що гордівницю доводиться годувати дарма, але вусатий чомусь не поспішав випускати дівчину на арену.

— На все свій час, — посміюючись, говорив він.

«Він — людина добра, хоча вигляд у нього жорстокий», — думала про Вусатого Злата. Вона й не підозрювала, що той просто вичікує, поки вони від’їдуть далі, щоб вона не могла повернутися додому. Однак нову «зірку» довелося показати раніше, ніж передбачав вусатий.

Того дня все йшло шкереберть. Почалося з того, що якийсь собака поцупив у циркачів шматок вареної яловичини й благородним артистам довелося задовольнитися сухим хлібом з окропом. Під час вистави нещастя посипались одне за одним. Жонглюючи, скоморох не встиг спіймати один з м’ячиків, і той, відлетівши вбік, попав просто в лоба глядачеві з першого ряду. Потерпілий почав обурено кричати, що йому набили гулю, і вимагати відшкодувати збитки. На щастя, скоморох швидко зметикував:

1 ... 10 11 12 ... 105
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гордівниця Злата», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гордівниця Злата"