Читати книгу - "Мережевий ефект"

На мостику корабля мій безпілотник спостерігав, як Роа і Михайло застигли, як сцена на паузі. Тоді Роа сказав: "Це був вплив".

Голос Михайла був хриплим, коли він бігав очима по дисплеях. "Щось стороннє на корпусі двигуна модуля. Схоже на ракету з локатором. Мабуть, зловмисник вистрілив, коли побачив, як ми виходимо з червоточини".

Ох, лайно. Це серйозно: о, чорт.

Мої органічні частини дали реакцію, яка нагадала мені, як мені пощастило, що у мене немає травної системи. Протягом наступних десяти секунд ми не підірвались, тому я відштовхнувся від перегородки і продовжив рух до рубки управління модулем.

Я ступив через люк. У модуля була невелика контрольна зона у формі куба з додатковою станцією для закріплення на поверхні та всім іншим, що потрібно було робити, коли він був на планеті. Оверс знаходився біля пілотної станції, хоча зараз контроль над модулем мав базовий корабель. Ратті відкинувся на спинку крісла. Обидва виглядали шалено. Маючи перед собою блимаючі дисплеї, шаленство було правильною реакцією.

"Я не можу зв’язатися з Роа через комунікацію чи канал", — говорив Ратті.

"Все зникло, — повідомив Оверс. — Арада… — почав він, а потім скривився, згадавши, що корму немає, і ніхто поза кімнатою його не чує. — Чорт!"

Я наказав своєму безпілотнику в кабіні пілотів встановити зв’язок між інтерфейсами Overse та Arada та каналом базового корабля. Я сказав вголос і у стрічці, "База, я встановив тимчасове підключення до інтерфейсів з рубки управління модулем.

Роа заметушився: "Це ви, SecUnit? Чи чує мене Арада?"

"Її тут не… — Почав Оверс і побачив Араду, яка пролізала через люк на протилежному боці контрольної палуби. Його обличчя скривилося від полегшення, він закусив губу, а потім додав: — вона тут."

"Я чую тебе, Роа, — сказала Арада, її голос був поспішним, але рівним. Вона потягнулася, щоб стиснути Оверсу плече, і кивнула мені і Ратті. — Чи можемо ми визначити, де зловмисник збирається проникнути на борт?"

Слова "проникнути на борт" знову змусили мою органічну частину відреагувати спазмом. Можливо, подібним до того, що відчував Ратті, який щойно видав буркотливий шум.

Було б набагато простіше, якби я менше хвилювався за дурних людей.

Голос Роа здавався спокійним, але мій безпілотник на мостику корабля бачив вираз його обличчя, коли він сказав: "Схоже, вони прямують до шлюзу на нижньому рівні, під лабораторним рівнем. Я послав туди Раджпріт.

Ратті та Оверс обмінялися зляканими виразами обличчя. Арада стиснула щелепу і сказала, — "Зрозуміло."

Вона підняла погляд на мене. "SecUnit, не могли б ви…?"

Я сказав: "Вже біжу".

Я повернувся у коридор і наказав одному з моїх безпілотників залишатися у контрольній рубці для естафетного зв'язку. Центральне фойє було просто навколо кривої, а з нього гравітаційний колодязь виходив на базовий корабель. Протоколи безпеки передбачали використання повітряного бар’єру, який дозволяв проходити твердим предметам (наприклад, людям і речам), але блокував повітряний потік, тому атмосфера не могла вирватися, якщо ущільнювач ламався.

З фойє виходив другий гравітаційний колодязь, який мав поручні та набір сходів для використання, коли модуль сидів на планеті. При незміній сили тяжіння я міг би просто зайти у нього і опуститися на найнижчий рівень модуля, але розбитися на шматки об палубу було б дуже по-дурному, тому я спустився вниз сходами.

Озон і дим, з яким не могли впоратися фільтри, висіли в повітрі, і освітлення мигало. За допомогою мого безпілотника у контрольній рубці я бачив, як Арада казала Ратті: "Нам потрібно з'ясувати стан екіпажу після цього удару".

"Вже йду!" Ратті поспішно вийшов з люка до житлового приміщення.

На дні колодязя я оббіг центральний пандус і вийшов на перехрестя біля люка нижнього рівня лабораторії. Дим тут був досить густим, щоб я міг розпізнати щось візуально. Спеціаліст Раджпріт уже була там, опустившись з базового корабля вниз по гравітаційному колодязі. У неї на боці була зброя — у парі з комплектом екстреної допомоги — щоб захистити шлюз від спроби висадки на борт.

Завжди приємно, коли людина бачить тебе з полегшенням.

Її голос був ще переважно спокійним, коли вона сказала: "Я не думаю, що у нас багато часу". Я використав один зі своїх безпілотників, щоб додати її до свого естафетного каналу, і вона повідомила: "Роа, доктор Арада, ви мене чуєте? SecUnit тут, біля шлюзу."

Я запитав: "Який ваш статус?"

Арада сказала, що Оверс частково запустив службу оповіщень. Після звукового сигналу динаміки видали сплеск статичного щуму, і Оверс сказав: "Всім хто знаходиться у модулі, комунікація та канали не реагують, поки ми перезапускаємо системи всім залишатися на місцях та чекати подальших інструкцій".

Роа сказав: "SecUnit, мені потрібно зробити оголошення, чи можете ви передати його через комунікаційний центр?"

Звісно, ​​мені більше немає чого робити. Я сказав: вперед.

Під час оголошення Роа сказав: "Вхідний транспорт обстріляв нас і зараз здійснює стикувальний маневр, спрямований на нижчий рівень модуля. Станція надіслала озброєне судно, а два автоматичні торгові перевізники перервали підхід до станції і також реагують, але всі вони у кращому випадку будуть за вісімдесят чотири хвилини. SecUnit, чи можете ви… — Коливання було довгим. — Чи можете ви відбити спробу висадки на борт, поки прибуде допомога?"

Кожна людина на базовому кораблі та на об’єкті слухала.

Це було складне питання. Усе зводилося до того, скільки рейдерів жорстко вирішили зійти на наш борт і яку зброю вони мали. (Цей сценарій міг закінчитися будь-яким чином: "ми думали, що це легка мішень, давайте втечемо", після того, як Раджпріт відчайдушно востаннє вистрілить бойовою зброєю над шматками того, що залишилося від мого тіла.) Якби вони надіслали групу в евакуаційних костюмах, яка пройшла по зовнішній стороні корпусу і зайшла через один з шлюзів базового корабля, або у цей… Але це було не те, що моїм клієнтам потрібно було почути зараз.

У комунікатор я сказав: "Так".

Горло Раджпріт ворухнулося, коли вона ковтала, вона заглушила свій канал, а тоді голосно сказала: "Просто скажи мені, що потрібно зробити".

Я б точно це зробив, як тільки зорієнтувався. Якщо припустити гірший сценарій (і ніби випадково вивести її з мого шляху, щоб мені не довелося турбуватися про порятунок людини, коли я намагався вбити/покалічити/відлякати купу інших людей), їй було найкраще зайяти охоронну позицію біля входу в гравітаційний колодязь, щоб хоча б трохи захистити базовий корабель. Я збирався сказати їй це зробити.

Поштовх передався по палубі, і раптовий