Читати книгу - "Кагарлик"

9700

“Но как же мне общатся с дешевым Путиным. Если бы спросить того у кого есть дешевый то многое бы прояснилось. Но у всех как назло дорогой. То есть не у всех конечно но у тех кто купил точно. Может он у них и дешевый но кто же добровольно признается. Вобще это такой вопрос что его и не знаешь как спросить. Неприличный вопрос. И вот я решила что если выяснить разницу между дешевым и дорогим Путиным нельзя то значит для меня никакой разницы и нет. Если нельзя ощутить разницу, то какая тогда разница. И я купила себе дешевого Путина”.

9800

“Путин будил меня каждое утро и говорил о том что я должна сегодня сделать. Сначала это были очень странные советы и мне было их трудно исполнить. Например он сказал мне что я должна вступить в его партию которая когда то была в России. Но я не могу поехать в Россию у меня нет денег а кроме того в России давно нет никаких партий. Странно что он об этом не знает. Наверное это потому что он дешевый. В Украине тоже нет никаких партий. В прошлом когда Путин был более живым чем сейчас они были. Но потом он немного разобрался в ситуации”.

9900

“И стал говорить мне делать то что я и так всегда делаю. Но есть одна большая разница. Он говорил мне что делать правильно а что неправильно и объяснял почему. В этом и состоит главное преимущество общения с умным человеком. Потому что мы все делаем все по привычке а не по разумению. Сегодня такая привычка значит мы считаем что это хорошо а завтра другая и мы считаем что это уже плохо. Мало кто знает почему все плохое плохо. А Путин знает. Например он советовал мне не носить вещи в полиэтиленовых пакетах а лучше носить в сетках потому что пакеты загрязняют природу”.

10 000

“Совет мне очень понравился потому что я так и делаю. Да и полиэтиленовые сумки все равно достать нигде невозможно чтобы их не носить. Но тут главное понять логику. Путин учит мыслить логически. Теперь я понимаю что не ношу в полиэтиленовых пакетах не потому что их нет а потому что они загрязняют природу. То есть я смогу сделать осознанный выбор если они появятся. И так во всем. Путин как моя вторая голова. Или первая даже. Тут важен не номер а возможность выбора. Не всякий может выбирать какой головой думать. Большинство людей вообще не знают что они думают. Потому что не думают”.

10 100

Я втомився слухати цю маячню і попросив отця Андрія зупинитися. “Якщо записувати все, що вона каже протягом року, а потім викинути зайве, то залишиться не більше однієї сторінки, але ми не знаємо, скільки тут правди”, — сказав я йому. На іржавому боці коробки були нашкарябані крейдою дві букви: “М” та “К”. Під ними був ще один напис — очевидно, дата збереження конектому, але він майже повністю стерся. Отже, ми можемо припустити, що жінка на ім’я “Марія Костянтинівна” або ж “Марина Ковальова”, жила у світі без партій та поліетиленових пакетів і спілкувалася з копією якоїсь істоти на ім’я “Путін”. І все.

10 200

Отець Андрій погодився зі мною, що дослідження МК не принесе багато користі. Але, на його думку, проведення багатьох глибоких досліджень численних конектомів може виявити схожі версії подій минулого, які, за умови досягнення певної критичної маси збігів, можна визнати правдивими. “А що як ці події — не спільні спогади, а лише спільні помилки? — заперечив я панотцю. — Або ще гірше — спільні дефекти запису та зберігання спогадів?” Але він уже зробив свій вибір: “Ти не уявляєш, що значить володіти “Ашаном” та всім цим звалищем старих конектомів! — захоплено сказав він. — Це необмежена влада та знання. Я відчуваю себе президентом!”

10 300

“Але ж тобі доведеться вести безкінечну війну з численними мера Києва!” — попередив я його. — “Я сподіваюся, що ти мені допоможеш”, — сказав панотець Андрій. Все життя відстрілюватися від охочих захопити здобич, що дісталася тобі через випадковий і фатальний збіг обставин? Саме так, мабуть, і живуть президенти. Але в мене були інші плани. Я мав нарешті знайти Олену в Кагарлику. Вона десь там або на шляху до нього відчайдушно розшукує мене, мов загублений сон. “Навіщо це тобі потрібно? — здивувався отець Андрій. — Подумай — у мене тут гори продуктів і дуже цікава справа. А ти будеш завжди голодним”.

10 400

“Ненасыть и алча — вот ратника главные содружебницы, — сказав Михайло. — А тот жолдырь, который чрево ненасытно наполнять готов, легким супостату добытком буде”. Я лише подивився на панотця. “Нащо ти слухаєш цей церковно-слов’янський словник?!” — обурився він. — “Словник — це певна система, яка виникла внаслідок певних історичних подій. Не можна заперечувати, що в ньому є певна логіка”, — відповів я. — “Але ж його не можна завжди прикладати до будь-якого хворого міста!” — “Я погоджуюся з тобою лише в тому, що результат завжди буде непередбачуваним”. Михайло й насправді ще жодного разу не допоміг мені і навряд чи допоможе.

10 500

“Залишайся, я тебе дуже прошу!” — благав отець Андрій. — Ми володітимемо цим містом удвох. Я знаю, як це зробити, а ти що задумав?” — “У мене немає жодного уявлення, що буде далі. Але твоя пропозиція мене лякає: ти справді хочеш усе життя охороняти ці мішки з печивом?” — “...І складати каталог конектомів. Я збираюся написати книгу, в якій із їхніх химерних вигадок постане несподівана правда про наше минуле”. — “А я збираюся знайти цю правду не у химерних вигадках, а у реальному житті”. — “І де ж ти її збираєшся шукати?” — “Ти колись виїжджав із Києва?” — “Ні”.

10 600

За порадою отця Андрія я діставався до меж міста лункою трубою порожнього метрополітену. “Стережися станцій — на них бувають у засідках мери, — навчав мене він, — вогонь запалюй обережно. А краще взагалі не запалюй. Тобі пощастило: по цій гілці вільно доїдеш