Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

— Всі представники родини Scutulia мають телепатичну зброю. Я відчувала… Бридке відчуття… — Занга озирнулась на Фалька, старшого ксенобіолога експедиції, який у супроводі «ті-ді» якраз виходив із туману. — Тут невідома ксеноформа.

— Так, бачу. Нова черепашка із сімейки Scutulia, — погодився з молодою колегою Фальк. — Ми зазнали втрат?

— Біолог Нельсон і сержант Жером, — офіцер підійшов до обезголовленого тіла. — Він був із Бальсани, двадцять два роки, неодружений натурал, другий рік служби.

— У Міри батьки і дівчина на Альфі, — озвалась Занга. — Її контракт закінчувався за два місяці.

— На все є воля Велудумана, — почув Со Лай голос Протона.

«Цей клон все ж таки сектант», — констатував прем’єр-лейтенант. Його здогадка підтвердилась і, відзначив він про себе, однією проблемою побільшало.

— Ця істота достатньо важка, матимемо клопіт з її транспортуванням, — сказав він уголос.

— Звільнимо великий візок від частини обладнання, — запропонував Протон.

— І хто ж то все нестиме?

— Ми, — знизав плечима клон. — Там є малогабаритні контейнери, візьмемо їх на спини.

— Треба помістити ксеноморфа під ізоляційну мембрану, — зауважив Фальк. — І нехай «ті-ді» запакують трупи. Нехай відзнімуть й позбирають усе-усе, до найменшого шматочка. Останнім часом бюрократи навколо кожної смерті розкручують ціле розслідування.

Со Лай відчув, що Занга плаче. Він глянув на дівчину. Її плечі дрібно посмикувались. Йому кортіло втішити Зангу, проте обмежений досвід спілкування з дівчатами не підказував, як саме. Тому, після десяти секунд неплідних роздумів, Со Лай вирішив повернутись до поточних питань, які ставила перед ним службова необхідність. За знаком командира охоронці розгорнули анізоборні мішки й заходились збирати до них шматки людської плоті. Офіцер вирішив якнайшвидше залишити ущелину. Щось підказувало йому, що істота-вбивця є не останнім із тутешніх сюрпризів.

Фальк і Занга вже почали розгорнення ізоляційної мембрани, коли на комунікатор прем’єр-лейтенанта прийшов виклик з орбітальної бази.

— Що там у вас сталося, Лаю? Доповідайте, — почув він знайомий голос координатора сельвійських «ті-ді».

Со Лай стисло доповів про напад на експедицію ксеноморфа та понесені втрати. Після хвилинної паузи в комунікаторі виник владний жіночій голос:

— Я Преподобна Сайкс. Наказую вам залишатись на місці. Розгорніть тимчасовий табір, забезпечте належний захист і чекайте. Головне ваше завдання: зберегти ксеноморфа живим. За вісім годин ми до вас приєднаємось.

— Ми в ущелині, леді. Човник не зможе тут сісти.

— Це не ваші проблеми, офіцере. Залишайтесь на місці. За збереження ксеноморфа відповідаєте особисто. Кінець зв’язку.

Прем’єр-лейтенант озирнувся навколо, немов намагаючись побачити крізь туман щось хоч трохи подібне до злітного майданчика. Молочно-біла муть оточувала його звідусіль. Він раптом засумнівався, чи у правильний спосіб звернувся до Сайкс. Може, треба було сказати не просто «леді», а «високородна леді» або «преподобна леді»?

«Ні, — вирішив офіцер. — Титул Преподобної зі зверненням „леді“ не монтується зовсім. Конче треба запитати в старших і, можливо, вибачитися при нагоді. А то ще образиться».

8

Космодром Телон,

планета Аврелія (6КА81:4),

зоряна система Мійтри (HD168443).

9-11 фебрарія 417 року Ери Відновлення.

Загальні шикування у школі, де вчилася Пела, були рідкістю. Востаннє всі навчальні сектори збирали на головному спортивному майданчику три з половиною місяці тому, коли оголосили траур за покійним імператором Туре Шактірі II. Так само, як і тоді, вихованців вишикували літерою «П» навколо металевої платформи-таблетки. На неї зійшли урочисто одягнений ректор, його заступники, старші куратори секторів і жінка у чорно-золотому строї офіцера Зоряного Флоту. Сріблястий диск Мійтри сяяв на ультрамариновому небі єдиної, окрім Землі, планети, де людям для перебування на поверхні не треба було надягати ані шоломів, ані скафандрів, ані герметизованих комбінезонів. Скручені у перламутрові жгути високі хмари застигли нерухомим ескортом навколо місцевого сонця. Всі навколишні предмети відкидали різкі тіні, а освітлена променем Мійтри місцева сіра трава здавалась металевою. Легенький теплий вітерець напинав полотнище синьо-білого прапора колонії і ворушив волосся вихованців і вихованок шостого рівня, що вперто вибивалось з-під кумедних корпорантських капелюшків. Для цих широт така пафосна погода вважалась аномальною. За стандартним галактичним часом ішла перша декада фебруарія. А за місцевим календарем у Північній півкулі панувала глибока осінь.

Коли шеренги школярів завмерли у доречній напрузі, ректор зробив півкроку до краю платформи, енергійно розправив плечі, прикрашені професорською мантією, і звернувся до вихованців:

— Молоді громадяни вільної Аврелії, — прогундосив він крізь дихальний противірусний фільтр. — Настав час великих випробувань як для нашого світу, так і для всього людства. Ворожі нашій великій расі сили знову загрожують населеним світам. Але нащадки героїчних першопрохідців доби Явіса і Сіорана ніколи не стануть на коліна перед чужинцями! Ми сповнені рішучості дати відсіч. Охоронець прав і свобод світів імператор Еарлан Третій наказав нам мобілізувати всі сили для захисту людства й тих немеркнучих цінностей, які заповіли нам Отці-відновлювачі. Виконуючи наказ нашого монарха, Особлива самоврядна імперська колонія Аврелія також заступає на бойову варту. Громадянам нашої колонії, серед іншого, доручено в найкоротший строк розконсервувати імперський військовий космодром Телон, поряд із яким, як ви знаєте, розташовано наш навчальний заклад. І ми, свідомі важливості цієї місії, з належною відповідальністю виконаємо наш патріотичний обов’язок. Для оголошення мобілізаційного плану розконсервації я надаю слово заступникові коменданта космодрому, капітану другого рангу Ксан Гаотан.

— Яка симпатична тітка… — млосно прошепотіла Оса, яка стояла за спиною Пели.

— Уб’ю, — попередила та подругу.

Заступник коменданта тим часом стисло окреслила завдання для вихованців школи. Космодромні служби мали вже за шість тижнів прийняти, завантажити та відправити на орбіту перший «човник». Строк був надзвичайно стислим, тому цілу адміністративну область перевели на режим військового стану. Серед іншого на розконсерваційні роботи у Телоні вирішили мобілізовувати вихованців трьох старших рівнів — від п’ятого до сьомого. Всього сто чотирнадцять майбутніх техніків, яким тимчасово, до закінчення розконсервації, надавався статус інженер-курсантів Зоряного Флоту.

— Круто! — прокоментувала повідомлення про зміну статусу Оса. Вона вже подумки рахувала перші в своєму житті кишенькові гроші. Курсантам Зоряного Флоту надавалось не лише державне утримання, але й певні суми на власні потреби.

«Цікаво, чи імплантують нам тепер персональні комунікатори?» — подумала Пела. Дівчину раптом охопило відчуття, що ріка її життя змінила свою течію з повільної на швидку, що швидкість течії щогодини зростає й що до справжнього водоспаду вже недалеко.

Наступного ранку вихованців розбудили за годину до сходу Мійтри. Сніданок подали незвично калорійний, а замість остогидлої мішкуватої форми вихованки жіночого сектору знайшли у своїх шафках комбінезони з цупкого темно-сірого матеріалу, що милував око тьмяним металевим відблиском.

— Це ж справжній офіцерський прикид! — закотила очі напівкровка Еліс, обмацуючи численні кишеньки, муфти і терморегулюючі клапани комбінезону.

— Модна штука, — погодилась Оса, встромляючи свої тонкі альфійські ноги в