read-books.club » Бойовики » Рембо 📚 - Українською

Читати книгу - "Рембо"

196
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Рембо" автора Девід Моррелл. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 10 11 12 ... 119
Перейти на сторінку:
такий спосіб втратить орієнтир. Так і сталося. Він підійшов до джерела, з якого брав початок струмок.

Ну добре. Він знову прокричав щось в’єтнамською та пішов далі. Коли опинився за тридцять футів від джерела, разом увімкнулися два ліхтарі, справа та зліва. Він завмер як укопаний.

За будь-яких інших обставин він би вийшов з-під ліхтарів стрімким стрибком і заповз у кущі. Ходити вночі по цих пагорбах означало ризикувати життям — скількох непрошених візитерів тут уже застрелили й залишили на трапезу нічним тваринам.

Світло одного ліхтаря било йому просто в обличчя, інший — освітлював голе тіло. Він, як і раніше, не рухався, стояв, піднявши голову, і дивився кудись убік, дивився дуже спокійно, начебто гуляє тут щоночі.

Ану, кидай револьвер і бритву, — хрипло промовив старий справа.

Рембо полегшено зітхнув: вони його не вб’ють, у всякому разі не відразу, тому що він їх зацікавив. І все-таки є ризик у тому, що він тримає в руках револьвер і бритву, — ці люди можуть вирішити, що він є небезпекою та застрелять його. Але він не міг ходити лісом без зброї.

Так, сер, — рівно сказав Рембо й опустив револьвер та бритву. — Не турбуйтеся. Револьвер не заряджений.

Так я тобі й повірив.

Якщо справа старий, подумав Рембо, то зліва має бути молодий. Ймовірно, батько із сином. Або дядько з племінником. Так завжди буває: старі командують, молодь робить роботу. Рембо відчував, що ді двоє з ліхтарями його оцінюють. Старий мовчав, Рембо теж не збирався нічого говорити, поки його не запитають.

Тату, нехай він скаже, чого голий ходить, — вимовив той, що ліворуч. Судячи з голосу, він був набагато молодшим, ніж очікував Рембо.

Стули пельку, — наказав старий. — Я ж попереджав, щоб ні звуку.

Рембо почув, що старий зводить курок.

Почекайте, — швидко сказав Рембо. — Я сам. Мені потрібна допомога. Не стріляйте, поки не вислухаєте мене.

Старий мовчав.

Це правда. Я ні на кого не збираюся нападати, хоча й знаю, що один із вас хлопчик.

Він діяв інтуїтивно. Звичайно, старий може вистрілити. Голий і закривавлений, Рембо, безсумнівно, здавався йому небезпечним.

Я ховаюся від поліції. Вони забрали мій одяг. Я вбив одного з них. А кричав для того, щоб хто-небудь почув і прийшов мені на допомогу.

Так, допомога тобі потрібна, це правильно, — сказав старий. — Тільки чия?

Вони пошлють за мною собак. Вони знайдуть вашу самогонну установку, якщо ми їм разом не завадимо.

Момент був критичний. Якщо вони його вб’ють, то негайно.

Самогонну установку? — перепитав старий. — А чому ти думаєш, що вона тут є?

Що ще могло привести вас уночі до струмка? Вона у вас надзвичайно добре захована. Навіть не видно полум’я від вогнища.

Ти думаєш, якби я знав, що тут є самогонна установка, то став би прохолоджуватися з тобою замість того, щоб сидіти коло неї? Чорт забирай, я полюю на єнотів.

Без собак? Для чого гаяти час на ці балачки? Потрібно встигнути все зробити до того, як завтра з’являться собаки.

Старий напівголосно вилаявся.

Так, ви в скрутному становищі, — сказав Рембо. — Мені дуже шкода, що в цьому винен я, але в мене не було іншого виходу. Мені потрібні їжа, одяг і гвинтівка, і я вас не відпущу, поки не отримаю все це.

Давай його застрелимо, тату, — сказав хлопчисько зліва. — Він хоче нас обдурити.

Старий не відповів, Рембо теж мовчав. Він давав старому час подумати. Якщо він буде насідати, старому може видатися, що його загнали в кут, і він вистрілить.

Рембо почув, як хлопчак зводить курок.

Опусти рушницю, Метью, — сказав старий.

Але він щось задумав. Хіба ти не бачиш? Напевно, його підіслала федеральна влада.

Я тобі вуха обірву, якщо ти не опустиш рушницю. — Старий хихикнув. — Федеральна влада. Дурниці! Подивися на нього — де б він міг сховати свою бляху?

Слухай свого татуся, — сказав Рембо. — Він усе правильно зрозумів. Якщо ви мене вб’єте, поліцейські, що знайдуть мене зранку, поцікавляться, хто це зробив. І пошлють собак по вашому сліду. Де б ви мене не закопали, вони…

Він помовчав, надавши їм можливість обміркувати його слова.

Якщо ви не дасте мені їжу, одяг і гвинтівку, я звідси не піду, поки не відшукаю вашу самогонну установку, а зранку по моєму сліду прийде поліція.

Помовчавши кілька секунд, старий знову вилаявся.

А якщо ви мені допоможете й дасте все необхідне, я відразу піду подалі, і поліція не знайде вашу схованку. Ставало все холодніше, і Рембо вже не міг стримати тремтіння.

Нарешті, старий заговорив:

Метью. Напевно, тобі краще збігати додому та принести те, що він просить. — Голос у нього був не дуже-то задоволений.

І ще принеси каністру гасу, — сказав Рембо. — Раз уже ви мені допомагаєте, я подбаю, щоб ви не постраждали. Я змочу одяг гасом і висушу, перш ніж одягти. Гас не зашкодить собакам вистежувати мене, але не дасть уловити ваш запах і піти по вашому сліду.

Хлопчик продовжував світити в Рембо ліхтарем, його рука не здригнулася.

Я зроблю так, як скаже тато, а ти мені не наказуй.

Добре, можеш робити, як він сказав, — неохоче промовив старий. — Мені він теж не подобається, але він хоча б розуміє, у що нас утягнув.

Хлопчик продовжував світити в Рембо, наче роздумував, підкоритися чи ні, а може, просто з упертості. Потім промінь перемістився з Рембо на кущі та згас. Рембо почув, як хлопчисько з шумом продирається крізь кущі.

Спасибі, — сказав Рембо старому, чий ліхтар продовжував світити йому в обличчя. Ліхтар згас. — І за це дякую, — додав Рембо, у якого від яскравого світла вже почали боліти очі.

Бережу батарейки.

Рембо чув, як він зробив кілька кроків у його бік.

Краще не підходьте близько. Не можна змішувати ваш запах із моїм.

Я й не збирався. Тут колода. Я хочу сісти.

Старий запалив сірник і підніс його до люльки. Рембо встиг розглянути купу скуйовдженого волосся, обвітрене обличчя й верхню частину сорочки в червону клітинку. Обоє мовчки чекали.

РОЗДІЛ 3

Тісла розбудив спів ранкових птахів. Він лежав у темряві біля багаття, загорнувшись у ковдру й дивлячись на пізні зірки над верхівками дерев. Будити інших не було сенсу — ще не прийшов Шинглтон із припасами та людьми. Тісл щільніше закутався в ковдру.

Його увагу привернув новий запах. Він оглянувся по боках і побачив Орвала, який сидів осторонь і курив саморобну сигарету.

Я не знав, що ви прокинулися, — прошепотів Тісл, не бажаючи

1 ... 10 11 12 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рембо», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рембо"