Читати книгу - "Життя, Всесвіт і все суще"

Артур підвівся зі свого фотеля і помотав головою.

— Куди ми летимо? — запитав він.

— На битву з древнім нічним…

— Облиш це, — втрутився Форд. — Артуре, ми поскородимо Галактику в пошуках розваг. Чи пристаєш на таку пропозицію?

— Чим так стурбований Слартібартфаст? — спитав Артур.

— Та так, дрібниці, — відказав Форд.

— Гряде руйнація, — проголосив Слартібартфаст. — Ходімо, — додав він з несподіваною владністю, — багато дечого я маю вам показати і розказати.

Він пройшов до сталевих кручених сходів, пофарбованих у зелений колір і незрозуміло чому установлених посеред капітанського містка, і став підійматися. Насупившись, Артур пішов за ним.

Форд похмуро запхав свого «Путівника» назад у сумку.

— Мій лікар каже, що у мене недостатньо розвинена залоза громадського обов’язку і природжений порок чеснотливої ділянки характеру, — бурмотів він про себе, — і, таким чином, спасіння всіляких там Усесвітів мені протипоказане.

Та незважаючи на це він потьопав по східцях за ними.

Те, що вони уздріли нагорі, було просто безглуздям або таким здавалося, тож Форд затряс головою, закрив лице руками і тут же спіткнувся об горщик з квітами, який хряснувся об стіну.

— Обчислювальна централя, — незворушно мовив Слартібартфаст. — Тут проводяться усі підрахунки, дотичні до життєдіяльності корабля. Так, мені відомо, на що вона схожа, та, по суті справи, це складна чотиривимірна топографічна карта, яка складається з цілого шерегу ланцюгів дуже складних математичних функцій.

— Вона скидається на фокус-мокус, — сказав Артур.

— Я сам знаю, на що вона схожа, — обірвав Слартібартфаст і зайшов усередину. В Артура зразу промайнув туманний здогад щодо сенсу посталого перед ними видовища, та він поспішив відмахнутися від неї. «Чи ж може бути, щоб істинна будова Всесвіту була такою? — думав він. — Ні, якась нісенітниця. Це було б навіть абсурдніше, навіть абсурдніше… » — і зам’явся. Більшість абсурдних речей, які він тільки міг згадати, уже сталися у нього на очах.

І ця була ще одна.

То була така велика скляна клітка, скидалася на акваріум, а точніше — на кімнату.

Посередині стояв стіл, довгий такий. Навкруг нього було зібрано з десяток стільців з гнутого дерева. На столі лежала звичайна засмальцьована, в біло-червону карту скатертина, то там то сям пропалена сигаретними недопалками, вірогідно положення кожної з дірочок мало глибокий математичний сенс.

На скатертині стояло з десяток тарілок з недоїденими італійськими стравами, по столу валялися понадкушувані шматочки хліба та стояли недопиті склянки з вином. Всіма цими артефактами апатично маніпулювали роботи.

Все те було виключно штучним. Роботів-відвідувачів обслуговували робот-кельнер, робот-виночерпій та робот-метрдотель. Штучні були меблі, штучною була скатертина, а кожен окремий шматочок їжі вірогідно був наділений всіма механічними ознаками, скажімо, a polio sorpreso (курчати смаженого), фактично ним не будучи.

І все це було сполучено в один шаблон: меню, рахунки, гаманці, чекові книжки, кредитні картки, годинники, олівці та паперові серветки — все це, здавалося, має призвести до конфліктів, але насправді йшло гладесенько-рівнесенько.

Слартібартфаст зайшов до «акваріуму» і, судячи з усього, він намірився провести час, балакаючи з метрдотелем, в той час коли один з роботів-завсідників, очевидно автоп’яніюча модель, поволечки сповз під столик, бурмочучи про те, що власне він хоче заподіяти одному хлопу через якесь там дівчисько.

Слартібартфаст нарешті сів на стілець, який таким чином звільнився, і почав знайомитися з меню. Видавалося, що темп застільного життя непомітно пожвавішав. Спалахнули суперечки, клієнти намагалися довести свою правоту, виписуючи стовпчики цифр на серветках. Вони несамовито жестикулювали і намагалися при тому порівняти свої порції курятини з чужими. Рука кельнера почала ковзати по аркушу блокнота набагато швидше, аніж те могла б робити людська рука, а потім ще швидше, аж в очах зарябіло. Швидкість збільшувалася. Невдовзі присутні стали поводитися один до одного надзвичайно чемно й люб’язно. Не минуло й кількох секунд, як раптово всі дійшли згоди. Серед присутніх запанували нові емоції, новий настрій.

Слартібартфаст вийшов зі скляної кімнати.

— Корчмоматика, — пояснював він, — найпотужніша із відомих паранауці обчислювальних сил. А тепер ходімо до залу інформаційних ілюзій.

Форд з Артуром, ніби зачаровані, рушили за ним.

Розділ 6

Корчмоматична тяга — чудовий новий метод перельоту через недалекі космічні відстані без потреби входити в небезпечну конфронтацію з чинниками неймовірності.

Сама Корчмоматика — то є революційно новий шлях до розуміння поведінки цифр. Подібно відкриттю Ейнштейна, що космос не є абсолютним, а залежить від переміщення спостерігача в космосі, і що час не є абсолютним, а залежить від переміщення спостерігача в часі, тепер дійшли висновку, що числа не є абсолютними, а є залежними від переміщення спостерігача в ресторації.

Перше неабсолютне число — то кількість людей, для яких замовлено столик. Воно буде змінюватися впродовж перших трьох телефонних дзвінків до ресторації, а затим і віддалено не збігається з кількістю тих, які прийшли на вечерю, а чи з кількістю тих, які згодом приєдналися до них після вистави/матчу/вечірки/роботи, чи від кількості людей, що злиняли, уздрівши новоприбулих.

Другим неабсолютним числом є даний час прибуття, який зараз відомий як одна з найхимерніших математичних концепцій — оберненомінливостатевовиключення, число, про яке з певністю можна сказати лиш одне — воно рівняється чому завгодно, тільки не самому собі. Іншими словами, даний час збору, в момент якого цілковито виключена поява будь-якого члена даної компанії. Зараз оберненомінливостатевовиключення грає життєво важливу роль в багатьох галузях математики, не виключаючи статистики та бухгалтерської справи, а також є елементом основних рівнянь, які застосовуються в створенні поля «Когось Іншого Клопіт».

Третя і найзагадковіша з усіх штуковин неабсолютності криється в співвідношенні всіх, уписаних у рахунок страв, вартості кожної страви, кількості людей за столом та сумою, яку кожен готовий за все це заплатити. (Кількість людей, які справді прихопили з собою гроші, — є лише субфеноменом вищезгаданого поля.)

Прикрі суперечки, що виникали на цьому етапі, залишалися поза полем зору науки протягом століть просто тому, що всерйоз їх ніхто не сприймав. Як правило, такі проблеми зачисляли до таких абстракцій, як ввічливість, грубість, скупість, роздратованість, утому, емоційність чи пізню годину, і які наступного ранку начисто забувалися. Звичайно ж, у лабораторних умовах вони ніколи не піддавалися дослідженням, бо в лабораторіях вони ніколи не траплялися — принаймні