Читати книгу - "Від Рейсхтагу до Іводзіми. У полум'ї війни. Україна та Українці у Другій світовій"

Розгромивши Францію, А. Гітлер уже 16 липня 1940 р. віддав наказ про підготовку операції «Морський лев» проти Великобританії (директива № 16). Але від рішучих дій у цьому напрямку німецького канцлера стримували сумніви щодо дружності СРСР у світлі поведінки Кремля під час анексії Бессарабії. А. Гітлер стояв перед дилемою: продовжувати похід на Захід, маючи ненадійного союзника на Сході, або розпочати війну проти СРСР, одночасно перебуваючи в стані війни з Великобританією. За будь-яких умов Німеччина опинялася в стані війни на два фронти. Вихід був лише один — домовитися про нейтралітет або з британцями, або з Кремлем.

Британське керівництво в 1940 р. було налаштоване продовжувати війну проти Німеччини за будь-якого розвитку подій. Спроби залучити СРСР до тіснішого союзу з Німеччиною також провалилися: намагання німецьких дипломатів домовитися наштовхувалися на наполегливі вимоги Кремля передати в розпорядження СРСР усі Балкани та чорноморські протоки.

А. Гітлер вирішив продемонструвати свою зацікавленість у балканських проблемах. 30 серпня 1940 р. Німеччина та Італія стали арбітрами в румунсько-угорській територіальній суперечці, домоглися від румунського уряду передачі Угорщині частини країни (північної Трансильванії). Через два тижні — 15 вересня 1940 р. — румуни під тиском із Берліна й Рима передали Болгарії південну частину Добруджі. Це спричинило в країні політичну кризу, яка змусила короля Кароля II зректися престолу на користь сина Міхая та привела до влади кабінет генерала Й. Антонеску. Новий уряд став на бік Німеччини, запросивши на територію країни німецькі війська для захисту румунських нафтових родовищ і реорганізації румунської армії. Німці та італійці офіційно виступили гарантами нових кордонів «зменшеної» Румунії. Це означало, що СРСР уже не міг розраховувати на посилення свого впливу в цій країні чи отримання від Румунії південної частини Буковини, не вступивши у конфлікт із Берліном і Римом.

Останню спробу домовитися із СРСР про подальше мирне співжиття гітлерівські дипломати зробили 13 жовтня 1940 р. Й. Ріббентроп звернувся до радянського керівництва з пропозицією приєднатися до пакту, укладеного між Німеччиною, Італією та Японією, і провести переговори про поділ сфер впливу у світовому масштабі. 12 листопада 1940 р. до Берліна прибула радянська делегація на чолі з В. Молотовим, яка мала такі завдання: з’ясувати наміри держав Троїстого союзу, досягти виведення німецьких військ із Фінляндії та Румунії та визнання балкансько-дунайського регіону сферою інтересів СРСР, прозондувати ґрунт щодо можливого миру між Німеччиною та Британією. Окрім того, радянська сторона наполягала на утворенні радянських військово-морських баз на території Туреччини, які контролювали б чорноморські протоки, а також вільного пересування радянських військових кораблів через балтійські протоки. Німецькі дипломати й військові фахівці розуміли, що поступки Й. Сталіну «відріжуть» Німеччину від балканської нафти й продовольства, а також позбавлять Рейх домінування на Балтійському морі. Тому про жоден компроміс між Берліном і Москвою домовитися не вдалося. Європа була надто маленькою для задоволення експансивних прагнень двох диктаторів.

18 грудня 1940 р. канцлер Німеччини підписав директиву № 21, відому як план «Барбаросса». Третій Рейх розпочав зосередження військ на своїх східних кордонах для нападу на СРСР. Первісно планували завдати удару 15 травня 1941 р., щоб завершити воєнну кампанію на Сході ще влітку, до початку сезону осінніх дощів, які перетворили б радянські ґрунтові дороги на багнюку. Згодом дата вторгнення була перенесена на 20 травня 1941 р.

Кремлівське керівництво було детально поінформоване про розробку Німеччиною планів нападу на СРСР. Однак Й. Сталін і його оточення з великою недовірою поставилися до даних розвідки, вважаючи їх німецькою або британською дезінформацією. У Радянському Союзі не вірили в те, що німецькі генштабісти дійсно збираються розгромити багатомільйонну Червону армію протягом шести тижнів і вийти на ліній Архангельськ — Астрахань до кінця літа 1941 р.

Упевненість у тому, що «Барбаросса» є спеціально підкинутою дезінформацією зросла в травні 1941 р. Напередодні 20 травня 1941 р. британські урядові кола повідомили радянське посольство в Лондоні про те, що територія СРСР буде атакована німецькими військами протягом найближчої доби. Ця інформація негайно була передана до Москви. Однак 20 травня 1941 р. на кордонах СРСР усе було спокійно, натомість о 8.00 того ж дня німці атакували британські війська на острові Крит. Цей збіг остаточно переконав Й. Сталіна в тому, що дані про напад Німеччини на СРСР є британською дезінформацією, спрямованою на провокування конфлікту між Німеччиною та СРСР для відтягнення німецьких сил від Британії.

Уже на початку травня 1941 р. німецька армія зосередила в прикордонних із СРСР районах 120 дивізій. Радянська розвідка неодноразово доповідала про підготовку Німеччиною нападу 22 червня 1941 р., однак Й. Сталін уперто відмовлявся вірити, вважаючи всі повідомлення британськими провокаціями.

Бажаючи постати «визволителем Європи», радянський лідер прагнув завдати удару по німецьких військах після початку бойових дій Німеччини проти Великої Британії. Певною мірою плани Й. Сталіна було розкрито в передовій статті газети «Правда» за 6 травня 1941 р.: «За межами нашої Батьківщини палає полум’я Другої імперіалістичної війни. Усі жахи її незчисленних бід лягають на плечі трудящих. Народи не хочуть війни. Їхні погляди звернені в бік країни соціалізму, яка пожинає плоди мирної праці. Вони справедливо бачать у Збройних Силах нашої держави — у Червоній армії та Воєнно-морському флоті — надійну опору миру... У сьогоднішній складній міжнародній обстановці слід бути готовим до будь-яких несподіванок...»

У цих словах проглядається підготовка громадської думки в СРСР до «визвольного походу» на Захід. Одразу ж після виступу Й. Сталіна в Генеральному штабі Червоної армії було розроблено план удару по німецьких військах.

Після 20 травня 1941 р., коли німці атакували британців на Криті, Й. Сталін вирішив, що А. Гітлер найближчим часом здійснить вторгнення на Британські Острови й не відважиться в 1941 р. напасти на СРСР.

Однак лідер нацистської Німеччини інакше оцінював ситуацію. Він вважав, що СРСР є тим чинником, на який Британія розраховує у війні проти Німеччини, тому до вторгнення на Британські острови вирішив назавжди нейтралізувати непередбачуваного східного сусіда.

Співвідношення сил та оперативні плани противників перед початком війни

На кінець 1930-х років Радянський Союз уже був найбільш мілітаризованою державою світу. Витрати на армію в 1941 р. зросли до 43 % від видаткової частини бюджету. З 1 вересня 1939 р. у СРСР ввели загальний військовий обов’язок. Особовий склад Червоної армії збільшився з 1 943 000 у 1939 р. до