Читати книгу - "Від Рейсхтагу до Іводзіми. У полум'ї війни. Україна та Українці у Другій світовій"

(шльонзаків), а також українців та білорусів, які служили у формуваннях вермахту й СС. 1945 року чисельність корпусу зросла до 75 000 вояків. Уже після капітуляції Німеччини до корпусу зголошувалися полонені вояки Української національної армії П. Шандрука, які мали перед війною польське громадянство. Таким чином українці намагалися уникнути репатріації в СРСР, а польське командування прагнуло мати напоготові потужні війська в разі війни між західними демократіями та Радянським Союзом.

31

На концерті з нагоди перемоги в битві І. Яросевич із творчого ансамблю при 2-му польському корпусі виконала пісню «Червоні маки на Монте-Кассіно», яка згодом стала дуже популярною. Ірена була дочкою капелана УСС, а після завершення Другої світової війни вийшла заміж за В. Андерса.

32

Цікаво, що в 1978 р. італійське слідство в справі викрадення та вбивства «червоними бригадами» прем’єр-міністра А. Моро отримало непрямі свідчення про причетність І. Маркевича до цього злочину.

33

Британські війська захопили Ісландію в травні 1940 р., щоб попередити німецьке вторгнення так, як воно відбулося в Данії та Норвегії.

34

Найвідомішими українськими американцями на Закарпатті були Каленик і Петро Лисюки, завдяки яким події в Карпатській Україні залишилися задокументованими в кінохроніці.

35

3 1940 р. дотепер УККА і КУК є найвпливовішими представницькими організаціями українців у США й Канаді. 1989 року КУК змінив свою назву на «Конгрес українців Канади», що не вплинуло на абревіатуру.

36

Третій Рейх широко практикував створення колабораціоністських урядів у завойованих країнах. Навіть останнього президента Чехословаччини Е. Гаху німці залишили на посаді «державного президента» Протекторату Богемії та Моравії, хоча реальна влада в країні була зосереджена в руках німецького рейхспротектора.

37

Окрім Німеччини, націоналістична організація з такою ж назвою діяла в Канаді. Головна політична партія закарпатських українців, до якої належав президент А. Волошин, теж називалася Українським національним об’єднанням.

38

Тут, очевидно, ідеться про визначних радянських українців, евакуйованих на схід під час німецької окупації України. Раду народних комісарів (уряд) УРСР евакуювали до Саратова, однак багато людей і установ опинилося також в Уфі та інших містах Радянського Союзу.

39

У цей період у паризькому уряді УНР посаду військового міністра обіймав О. Удовиченко. Син В. Сальського Юрій служив у польських військово-повітряних силах, разом з якими евакуювався до Франції. В. Сальський помер у Варшаві 5 жовтня 1940 р.

40

Є. Побігущий (1901—1995) — ветеран Галицької армії. Через деякий час після поразки перших визвольних змагань мобілізований до Війська польського. Під час Вересневої кампанії командував ротою, пізніше — батальйоном. Потрапив у німецький полон, з якого був звільнений навесні 1940 р.

41

Під час радянської окупації Західної України у вересні 1939 р. K. Левицький залишився у Львові. Невдовзі його затримав HKBC, і півтора роки ветеран українського національного руху провів у тюрмі на Луб’янці. Враховуючи популярність політика серед західних українців та зважаючи на його похилий вік (80 років), радянська влада звільнила й повернула К. Левицького до Львова.

42

Буковинський курінь був створений улітку 1941 р. і налічував 1500 осіб. Слідом за німецьким військом курінь на чолі з П. Войновським прибув до Києва. Його учасники долучилися до створення націоналістичних осередків в українській столиці.

43

Українська народно-революційна армія — назва партизанських підрозділів Волині під командуванням T. Боровця (Тараса Бульби), обрана після того, як попередню — УПА — монополізували бандерівці. Після арешту її командира в листопаді 1943 р. УНРА практично припинила активність.

44

Після визнання П. Шандрука головою УНК та командувачем УНА П. Скоропадський дистанціювався від комітету. 15 березня 1945 р. він доручив членові гетьманської організації І. Сапізі дістатися в район, окупований британськими військами, і повідомити синові Данилу про необхідність боротися проти примусової репатріації українців до СРСР. П. Скоропадський разом із сім’єю виїхав до Баварії, де став жертвою британської авіації. Від завданих ран гетьман помер 26 квітня 1945 р.

45

Наприкінці Другої світової війни деякі українці все ще сподівалися, що союз західних демократій із Й. Сталіним розпадеться одразу після усунення А. Гітлера. За таких умов створені з допомогою німців національні збройні сили мали відіграти важливу роль у новому глобальному зіткненні, яке завершилося б поразкою й розпадом СРСР. Зі свого боку німецькі офіцери, що взялися допомагати українському визвольному руху, сподівалися таким чином заслужити на краще ставлення з боку англо-американської коаліції. Американський дослідник Дж. Армстронг порівнює зазначену ситуацію з тією, яка склалася в той самий час на тихоокеанському театрі бойових дій. Індонезійський національно-визвольний рух пішов на співпрацю з японськими окупантами з метою створення власних збройних сил. Майбутній президент Індонезії А. Сукарно очікував на поразку Токіо й намагався отримати від японців максимум перед тим, як із допомогою британців на острови повернеться голландська адміністрація. У подальшій боротьбі з британцями й голландцями індонезійці розраховували також на поміч «антиімперіалістичного» СРСР. Натомість японські офіцери прагнули через індонезійських націоналістів налагодити відносини з Москвою, оскільки так само чекали на розпад антигітлерівської коаліції.

46

Під час Ялтинської конференції «великої трійки» 4—11 лютого 1945 р. західні союзники погодилися на пропозицію Й. Сталіна про репатріацію радянських громадян, які опиняться на території, підконтрольній англо-американським військам. Звільнені радянські військовополонені та військовослужбовці збройних сил Німеччини (колабораціоністи) підлягали обов’язковій примусовій репатріації.

47

На виконання угод Ялтинської конференції в травні-червні 1945 р. британці видали Радянському Союзу 40 000 — 60 000 вояків і членів родин Козацького стану та 15-го козацького кавалерійського корпусу військ СС. Ці козаки належали до збройних сил КВНР і після капітуляції перебували в австрійському місті Лієнц, неподалік від місця інтернування 1 УД УНА.

48

3 31 березня 1940 р. до 16 липня 1956 р. у складі СРСР існувала Карело-Фінська Радянська Соціалістична Республіка. Створена після Зимової війни, у 1956 р. вона була перетворена на Карельську АРСР у складі РСФРР.

49

Серед інших «письменницьких» призначень того часу було, наприклад, затвердження П. Тичини на посаді наркома освіти УРСР.