Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Стів

Я щойно вступив до баскетбольної команди університету, і це був чудовий момент, який я вирішив відзначити. Макс запропонував сходити в кав'ярню, і я погодився. Ми зайшли в затишне місце, де одразу пахло кавою і свіжими круасанами. І справді, було саме те, що потрібно після тренування. Кілька хвилин відпочинку, гаряча кава і можливість поговорити.

Ми сіли за столик біля вікна, де можна було спостерігати за метушнею вулиці. І ось я помітив їх — Мері та Емму. Вони сиділи на дивані, весело розмовляючи. Мері одразу помітила нас і, не зволікаючи, звернулася.

— О, і ти тут, рукавичка! — вигукнула вона, усміхаючись. — Тепер я точно знаю, що цей день буде цікавим!

Мене здивувала її відвертість і, зізнатися, цей жарт змусив мене трохи почервоніти. Але я вирішив не показувати, що зніяковів.

— Привіт, Мері, — сказав я, усміхаючись у відповідь. — Як справи?

— Все добре, просто зустрілись з Еммою, — відповіла вона. — А ти як тут опинився?

— Та ось, після тренування з Максом прийшли на каву, — сказав я, намагаючись виглядати розслаблено.

Макс тим часом вже вирішив, що ми точно повинні приєднатися до них. Він підсів до їхнього столика, як завжди, без запитання. Це було так типово для Макса — він ніколи не вмів сумніватися.

— Чудово, всі разом! Кава на мене! — сказав Макс, і почав замовляти для нас.

Я сидів, спостерігаючи за Мері, і відчував, як вона спокійно реагує на все, що відбувається. Це було приємно, і я навіть забув про свою нервовість. Мері була такою природною, і я зрозумів, що вона зможе підтримати будь-яку розмову без зайвих зусиль.

Але ось що сталося: Макс приніс наші кави, і коли він намагався подати чашку, він трохи облив Мері.

— Ой! — вигукнув Макс, намагаючись швидко виправити ситуацію. — Вибач, Мері!

Мері засміялась, витираючи каву з одягу. Я був майже впевнений, що це не було перший раз, коли Макс потрапляв у такі ситуації.

— Нічого страшного, — сказала вона, — це не вперше!

Я теж не зміг стримати сміх. Ця ситуація була такою типовою для Макса, що я навіть почав відчувати себе трохи легше.

Але потім Макс вирішив дати мені кілька порад.

— Стіве, може, ти запросиш Мері на каву? Вибачишся за це! — підсміхнувся він, дивлячись на мене з підозрілою усмішкою.

Я подивився на Мері і відчув, що вона не буде проти. Якось все виглядало дуже легко і невимушено.

— Мері, — сказав я, — якщо не проти, може, я куплю тобі ще одну чашку кави, щоб якось виправити це?

Мері усміхнулась, і її очі заблищали, коли вона відповіла:

— Добре, дам шанс, — сказала вона, підморгнувши.

Цей момент був легким і веселим, і я відчув, як ми стаємо більш близькими. Погляд Мері змусив мене забути про мою нервовість, і я зрозумів, що це, мабуть, початок чогось цікавого.

Ми продовжили розмову, сміючись і насолоджуючись кавою. Здавалося, що все відбувалося так, як має бути. Якесь магічне відчуття легкості, яке я насправді не очікував. Спілкування з Мері не вимагало зусиль, і це було чудово.

Я навіть не помітив, як час пролетів. Сміх, жарти, несподівані моменти — все це створювало таку атмосферу, яку мені не хотілося б залишати. І, мабуть, саме в цей момент я зрозумів, що це була не просто випадкова зустріч. Щось у мені змінилося, і я почав відчувати, що з цією дівчиною я хочу проводити більше часу.

Мері

Я сиділа з Еммою, і ми обговорювали наші справи, коли раптом помітила їх — Стів і Макс зайшли в кав'ярню. Не знаю чому, але побачивши їх, я відразу ж звернула увагу на Стіва. Він виглядав таким серйозним і трохи нервовим, але в той же час — дуже привабливим. І, здається, Макс ніколи не втрачав свій ентузіазм.

І тут я не втрималась і вирішила зробити жарт:

— О, і ти тут, рукавичка! — вигукнула я з посмішкою. — Тепер я точно знаю, що цей день буде цікавим!

Відповідь Стіва була трохи нервовою, але водночас я відчувала, що він намагається бути розслабленим. Це завжди було так мило.

Я злегка підняла брови, коли він заговорив, і швидко відповіла:

— Все добре, просто зустрілись з Еммою. А ти як тут опинився?

— Та ось, після тренування з Максом прийшли на каву, — сказав він, намагаючись виглядати розслаблено.

Мені було цікаво спостерігати за ним, і я відчувала, що він не такий вже й впевнений у собі, як намагається показати.

Коли Макс підійшов до нашого столика і одразу ж почав організовувати каву для всіх, я усміхнулась. Його манера бути настільки впевненим завжди виглядала кумедно.

Після того, як Макс випадково облив мене кавою, я не могла стримати сміх. Витираючи одяг, я сказала:

— Нічого страшного, це не вперше!

Але коли Макс намагався дати Стіву пораду, щоб той вибачився і запросив мене на каву, я не змогла не підсміхнутись. Погляд Стіва був настільки невпевнений, але я вирішила дати йому шанс.