Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Ніхто не підвищив голосу.

Тоді ми побачимося в , - сказала вона.

,

Натан зітхнув, дивлячись на долину біля Рівервотч, Вартовий, що сидів на вершині однієї з великих будівель біля східної частини зовнішньої стіни. Тіньовий охоронець в основному ігнорував Тіней і Вартових на дахах, більшість будівель так чи інакше належали будь-якій з них. Сьогоднішній ранок видався особливо погожим, сонце сходило над горами, більша частина долини та довколишнє озеро все ще були оповиті ранковою темрявою.

Вони повернулися з Рівервотч, загроза з боку Талінів, очевидно, поки що зникла. Чому це так, директор ще не розповів їм, але припустив, що це якось повязано з Ліліт. Вона все-таки зявилася. Поки що він просто хотів насолодитися хоча б половиною вихідного дня, перш ніж Селеста прослуховувала їх, щоб отримати ще одну місію. Вона просто не могла всидіти на місці більше кількох годин, завжди більше монстрів, з якими потрібно боротися, завжди більше місць для дослідження.

Він був не дуже проти. Ну, він час від часу дратувався, але йому подобалося, що вона підштовхувала їх робити більше, більше битися. Світ ставав більшим з кожним днем. Він все ще іноді думав про війну, про те, як солдати Баралії нападали на його село. Причина, чому він приїхав сюди, в Рейвенхолл. У пошуках чого-небудь. Спочатку виживання, а потім, можливо, мета. Щось, що він міг зробити, щоб інші не пережили те, що пережив він.

Він узяв трохи від свого бутерброда, хоча насправді більше для того, щоб оцінити смак, ніж для чогось іншого. Зрештою, у Рейвенхоллі була найкраща їжа, і йому потрібно було щось отримати, поки він був тут. Він міг сказати, що їжа і сон ставали все менш важливими з кожними кількома рівнями. Він встав раніше і відчув себе менш втомленим. Їв менше і відчував себе сильнішим. Натан подивився на свою руку і стиснув кулак, усміхаючись, коли сонце рухалося, промені другого тепер почали змішуватися з першим. Частина озера почала відбивати світло, майже сірий сніг став яскраво-білим з початком дня.

.

Він зробив подвійний дубль, дивлячись на далекий ліс, примружуючи очі, коли бачив щось дивне. Хіба що. Він ковтнув, підводячись, коли побачив, що кілька груп літаючих Вартових і Тіней увірвалися в місто, що йшли з боку воріт телепортації назовні. Один з них відколовся, відпустивши того, хто ніс їх, перш ніж вони кинулися на будівлі. Це була Селеста, з величезною посмішкою на обличчі, коли вона стрибнула і приземлилася на дах, на якому він стояв.

— Ось ти, — сказала вона. Завжди занурений у роздуми, все пропускає.

?

Що сталося? Ви знайшли ще одне цікаве чудовисько для боротьби? — запитав він, ще більше стурбований відблиском срібла, який він помітив у лісі. Він перевірив ще раз, але нічого не було.

.

— Акі повернувся, — сказала вона. — Він щойно відвідав Рівервотч.

.

Я не знав, що він пішов,—сказав Натан.

— Бачиш, ти все втрачаєш, — усміхнулася жінка. Ну, він теж тут. Мабуть, ще чекаю, поки охоронці та тіні будуть повідомлені, — сказала вона і подивилася в бік лісу. Хоча було б смішніше, якби він просто переїхав з кількома сотнями машин.

?

— Що ти маєш на увазі? — спитав Натан, знову помітивши кілька проблисків руху в лісі.

Хочеш піти перевірити? Ви теж бачили це тільки зараз, — сказала Селеста, вказуючи на товсту лінію смерек.

.

Натан відчував, як дивна енергія наповнює вулиці внизу, охоронці, які зазвичай ходять по своїх патрулях, тепер біжать, розмовляючи схвильованими голосами. Тіні падали на стіни, гукаючи охоронців, які там стояли.

.

Вона схопила його за руку. Крила. Ми його знайдемо.

,

Натан похитав головою, але все одно активував свою магію, жінка трималася за його руку, коли вони злітали вгору. З боку воріт прибуло більше людей, одні летіли, інші бігали підтюпцем.

.

— До лісу, а не починай кидатися вогняними кулями, — сказала Селеста, стискаючи його руку, коли вона хихикала.

.

Він підняв брови, перш ніж рушити до дерев. Акі повернувся. Кілька сотень? Що саме відбувається. Він припускав, що скоро дізнається про це, і спустив їх прямо перед підліском. Він знову помітив рух.

? !

Хто там? Покажи себе! — кричав він, не збираючись заходити в темний ліс, коли можна було розраховувати на підтримку з міста.

— Іди подивися, — пролунав зсередини дивний голос.

Натан глянув на Селесту, а потім озирнувся. — Ні.

.

— Тобі невесело, — сказала жінка, йдучи вперед, закочуючи очі.

Навіщо нам відмовлятися від усіх переваг, які ми маємо тут,—пробурмотів Натан.

— Ти завжди був обережним, Натане, — промовив голос уже ближче.

Натан почув рух за кілька метрів від нього, коли побачив два зелених ока, що визирали з темряви. Ще три сети приєдналися до першого через кілька секунд.

.

Я намагаюся не налякати охоронця. Хоча я вірю, що це станеться в будь-якому випадку, - заговорила знайома машина.

.

Він подивився на неї. Трохи інакше. Це не одне й те саме тіло. А їх чимало. — Обережно, Челе, це Кати.

Так, я знаю. Як той, що ледь не вбив мене. А це означає, що тренування з ними будуть особливо ефективними, — сказала Селеста, посміхаючись, зникаючи в лісі.

Переслідувачі залишаються більш потужними, - сказала машина. — А Натане, хіба ти не впізнаєш свого вчителя?

.

Але ви не повинні бути більше одного, - сказав він.

.

Ілея може робити попелясті копії самої себе. Чому я не можу керувати більш ніж однією машиною? — промовив Кат, підходячи трохи ближче.

Не один... Я бачу щонайменше пять. І ще більше рухаються далі назад, - сказав Натан.

.

— Пять — це хороша оцінка, — сказав Акі, вийшовши на відкрите місце, сонячне світло ще не досягло цієї частини долини.

Натан дивився, як машина випрямляється, дивлячись на стіни Рейвенхолла.

— Вони стануть чудовим доповненням до міста, — заговорив Кат.

.

— Я думав, що ти маєш ховатися. Люди можуть скласти неправильне уявлення про машини , — сказав Натан.

Акі подивився в його бік. Натан. Я взяв все під контроль. Я — .

Він подивився на землю і повернувся до міста, частина якого тепер освітлювалася. Він повільно кивнув. — Зрозуміло. Ну, це Ілея, про яку