Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Настав День Народження Джейн, що ввело її в тугу ще більше. Ніхто не знав про її свято, не прийшов із ранку привітати. Ніхто не дарував подарунків. З ранку Маркус, дізнавшись від неї про цю новину, нагадав дівчині, щоб вона не забула записатися до реєстру. Джейн знову спонукало почуття, ніби вони вже давно одружені. Через багато років шлюбу чоловік уже не приніс квіти, не привітав, а просто нагадав про реєстр. І взагалі вона ніби вперше не мала Дня Народження, просто з'явилася нова цифра. І все. День Народження змусив її відчути себе ще самотнішою.

На щастя, земля в окрузі трохи підсохла і Джейн з надією кинулась до сірого будинку. Можливо, її святковий день можна ще врятувати.

Коли вона підійшла до хвіртки, то виявила на її ручці величезний замок. Як він тут опинився? По спині Джейн пройшов холодок. Її викликають на збори та розглядають питання про виселення з Великих Садів. От і сірий будинок потрапив під приціл Верховної Ради. Вони просто замкнули ”людей зеленої води”.

- Трістан! - Закричала Джейн. За парканом, як і раніше, було тихо. — Таяно! Лано! Шон!

Знову ці безглузді сльози. Як же вони набридли. Чому її ніхто не чує?

— Трістане, у мене сьогодні День народження! - кричала Джейн, захлинаючись сльозами.

Ніхто так і не з'явився за парканом. Джейн підозрювала, що і на двері сірого будинку могли повісити замок. Вона підстрибувала, намагаючись побачити хоч щось. Але все, що їй пощастило вгледіти, було лише порожнє подвір'я, позбавлене своїх мешканців.

Вона покинула хвіртку з великим замком і похмуро побрела геть. Джейн проходила повз будиночки з різноколірними дахами та розглядала дощечки з тваринами, що висіли на кожних дверях. Червоний дах, синій, зелений, рожевий, жовтий... Жовтий дах. Джейн подивилася на дзвіночок, що висів біля будинку. Вона підняла руку, щоб подзвонити, але в останню мить опустила її та пішла прямо до будинку вітражника. Вайолет якраз розвішувала на вулиці випрану білизну. Жінка здивовано зупинилася, побачивши Джейн. Зім'яті мокрі штани, майже впали з її рук. Джейн, не вітаючись, просто сіла на пеньок, на якому Рон зазвичай рубав дрова.

Джейн було так добре опинитися на цьому подвір’ї. Як же тут затишно. Так, нехай родина вітражника не хоче з нею спілкуватись. Але ж не виженуть вони її з двору. Вона просиділа кілька хвилин. Дружина вітражника обережно підійшла до неї.

- Джейн, що трапилося?

- Не звертайте на мене уваги, - відповіла Джейн крізь сльози. — Адже ви давно зі мною не розмовляєте. І тепер мене хочуть відправити в якесь далеке село за те, що я спілкувалася з “людьми зеленої води”. На їхній будинок повісили замок і заборонили виходити. А король Фелікс зник. І я не повернуся додому, — Джейн випалила усе підряд одною купою. - І в мене сьогодні День Народження. Найкраще свято, коли всі вітають тебе, дарують подарунки, гості веселяться та їдять разом з тобою пиріг. В Айронвуді ж мені просто запропонували записати вік до реєстру.

Жінка дивилася на Джейн з подивом, і лише мовчки перебирала в руках мокрий одяг, який не встигла розвісити.

- Я зовсім загубилася, - продовжувала Джейн. - Де я взагалі? Де? — вона безпорадно розвела руками. — Чому я стільки часу вдаю, що проводжу час у захопливій подорожі? Наче на екскурсію приїхала. Ось все подивлюся, заведу нових друзів... Постараюся тут все поміняти чи когось покохати... Навіщо? Адже я була абсолютно щаслива! Що я тут роблю? Що я роблю серед цих безглуздих кольорових будиночків?

Вона з гіркотою обвела руками будинки навколо. А потім замовкла. Їй більше не було чого сказати. Вона так ясно усвідомила, що її перебування в Айронвуді — якийсь абсурд.

Вайолет кинула на землю штани, підійшла до Джейн і обійняла її.

— Пробач нам, люба, мені так важко було прийняти твої вчинки. Я й не думала, що ти така самотня.

Джейн обійняла її у відповідь.

— Мені так не вистачає моїх батьків, а тут мене ніхто не розуміє.

-Я знаю, ти просто дуже добра. Для тебе "люди зеленої води" - природні. Ти ж лікуєш серця і віриш, що вилікуєш їх також. Мені шкода, що ми так довго уникали тебе, вірили всім пересудам. Я спекла вишневий пиріг, давай ти допоможеш мені накрити на стіл і ми всі разом вітатимемо тебе з днем народження.

24-річчя Джейн не було схоже на жодне з її свят. Настрій був препаскудним, але вона все одно раділа, що родина вітражника прийняла її. Вайолет і Жозеф знайшли на прохання Джейн невелику тонку свічку, яку дівчина вставила в пиріг. Такий маленький банальний предмет, але якою ж цінною була свічка цієї миті. Символ того, що дім десь є. Джейн задула маленький вогник з надією, що загадане нею бажання колись неодмінно здійсниться.