Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"

Квітень, 21. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Мені б тепер дуже хотілося прочитати повісті наших нинішніх письменників. Вони справляють на мене дію збуджувальну, попри саму важкість хворобливого стану мого. В них уже тепер прозирає речовинна і духовна статистика Росії, а це мені дуже потрібно».

Квітень, 23. З листа до матері: «Відчуваю, що більше всього мені слід надіятися на Святі Місця і поклоніння Гробу Господньому, ніж на лікарів і лікування».

Травень, 5. Гоголь пише М.М. Язикову, «виїжджаючи з Рима».

Травень—листопад. Гоголь подорожує Європою, лікується, спілкується з друзями.

Липень, 4—6. Гоголь відправляє П.О. Плетньову для публікації статтю «Про Одіссею, яку переклав Жуковський».

Жовтень, 3—22. Гоголь у Франкфурті, у В.Д. Жуковського. Закінчує роботу над книгою «Вибрані місця з листування з друзями», пише «Розв’язку Ревізора».

Жовтень, 5. Гоголь у різкій формі відмовляється від участі у слов’янофільському «Московском сборнике». З листа М.М. Язикову: «Виховай спершу себе для спільної справи, щоби вміти точно про неї говорити як слід. А вони: надягнув жупан та завів бороду, та й думають, що розповсюджують цим російський дух по російській землі!»

Жовтень, 16. Гоголь відправляє П.О. Плетньову «п’ятий і останній зошит» «Вибраних місць із листування з друзями».

Жовтень, 20. З листа П.О. Плетньову: «Ти питаєш, коли ж я в Росію. Знає це той, хто керує всіма нашими обставинами. Щодо мене, то скажу тобі, що ще ніколи не було в мені бажання такого сильного їхати в Росію, і я думаю з Єрусалима після Світлого свята першим весняним шляхом на Константинополь і Одесу спрямувати вітрило до берегів її».

Листопад, 8. З листа Гоголя Н.М. Шереметєвій: «Пишу до вас… із Флоренції, з дороги. …Тепер все просуваюся на південь, щоби бути ближче до тепла, котре мені необхідне, і до Святих Місць, котрі мені ще більше необхідні. …Подорож моя не є простим поклонінням. Багато, багато мені треба буде там обміркувати біля Гробу самого Господа, в Нього попросити благословення на все, в самій ті<й> землі, де ходили Його небесні стопи».

Листопад, 14. Гоголь повідомляє матір про те, що незабаром вона отримає «Вибрані місця із листування з друзями». Надсилає їй уривок із «Заповіту», який має стосунок до справ родини.

Листопад, 24. З листа О.О. Смирновій: «Переді мною прекрасний Неаполь і повітря заспокійливе і тихе. Я тут зупинився немов на якомусь прекрасному роздоріжжі, чекаючи попутного вітру волі Божої до від’їзду мого у Святу землю».

Грудень, 9. Лист С.Т. Аксакова Гоголю з суворою критикою «Розв’язки Ревізора».

Грудень, 16. З листа М.М. Язикову: «Що робиться в Петербурзі з моєю книгою, я рішуче нічого не знаю, а між тим через ці затримки і зволікання змінилися мої власні обстав<ини> і віддаляється мій власний від’їзд, який відбувся б у тому разі, коли все потрібне для подорожі, як власне гроші від продажу книги, так само й інші, причетні до цього потреби, вирішаться наприкінці цього чи на початку наступного року. Але тепер, як бачу, Богові не угодно, щоб я вирушив цією зимою в дорогу. Бачу й сам, що далеко ще не так готова душа моя, як слід їй бути, щоб ця подорож принесла мені саме те, чого хочу».

1847

Січень, 7. Смерть М.М. Язикова — одного з найближчих друзів Гоголя.

Січень, 11. Цензурний дозвіл першого числа журналу «Современник» зі статтею В.Г. Бєлінського «Погляд на російську літературу 1846 року», в якій йдеться про значення для російської літератури натуральної школи та її глави Гоголя.

Січень, 12. У Петербурзі опубліковані «Вибрані місця із листування з друзями».

Січень, 20. Гоголь відповідає на закиди С.Т. Аксакова щодо містицизму і «нового напряму» творчості: «На книгу мою нападуть з усіх кутків, з усіх боків і в усіх можливих сенсах. Ці напади мені тепер дуже потрібні: вони покажуть мені ближче мене самого і покажуть мені в той же час вас, тобто моїх читачів».

Січень, 25. Гоголь цього дня пише два листи матері, що була стривожена отриманим уривком із «Заповіту», бо зрозуміла його як попередження про близьку кончину сина. З листа Гоголя матері: «Не збагну, чого ви думаєте, що я маю намір залишитися назавжди в Єрусалимі, тоді як я саме для того їду в Єрусалим, щоб мати право повернутися в Росію і почати нарешті мою службу істинну вітчизні, до якої так довго готуюся чи, краще, — до якої готує мене сам Бог».

Лютий, 4. Гоголь відкидає пропозицію О.А. Іванова зайняти місце секретаря при попечителі російських художників у Римі.

Лютий, 6. Гоголь отримує звістку про видачу паспорта для подорожі в Єрусалим. Гоголь починає клопотання про дозвіл до друку другого, повного видання «Вибраних місць із листування з друзями».

Лютий, 11. З листа С.П. Шевирьову: «Безголів’я щодо книги моєї в Петербурзі та інші непередбачувані перешкоди відсунули від’їзд мій на Схід, а тому гроші зберігай у себе до мого запиту».

Січень—лютий. Перший лист Гоголя протоієрею М.А. Константиновському, якій матиме на нього великий вплив, з проханням висловитися про «Вибрані місця із листування з друзями».

Березень, 4. Гоголь змушений пояснювати М.П. Погодіну свою думку щодо нього, виказану у «Вибраних місцях із листування з друзями».

Березень, 6. У листі В.А. Жуковському Гоголь визнає, що поява «Вибраних місць із листування з друзями» прозвучала «у вигляді якогось ляпасу: ляпасу публіці, ляпасу друзям моїм і, врешті, ще найсильнішого ляпасу мені самому… Я розмахнувся в моїй книзі таким Хлестаковим, що не маю духу зазирнути в неї».

Березень, 16. З листа В.Ф. Одоєвському: «Я думав, що з приводу виходу книги моєї друзі мої покладуть собі за неодмінний обов’язок передати мені свої відчуття, вказати мені мої хиби, помилки чи упущення, доведуть до мого відома зауваги розумних людей, — словом, дадуть мені нагоду озирнутися на самого себе і суворіше поглянути на себе. І хоч би яке-небудь слово від кого-небудь із Петербурга!»

Квітень, 6. Гоголь радить своїй сестрі О.В. Гоголь взяти на виховання хрещеницю, сироту Емілію.

Квітень, 15. З листа О.О. Россету: «Книга моя у певному сенсі випробувальний камінь, і повірте, що ні на якій іншій книзі ви не промацали б нинішнього часу так удосталь, що таке нинішня російська людина, як на цій».

Квітень, 20. З листа О.О. Смирновій: «Літо проводжу на водах,