Читати книгу - "Аеропорт, Артур Хейлі"

дозволити собі додатковий час перебування на землі, зрештою виявилися непотрібними. Та навіть із серйозною масою пального вони все одно були в межах безпечного зльоту, як щойно підрахував бортінженер Джордан, знову розклавши перед собою графіки, як він ще не раз зробить сьогодні й завтра, до закінчення польоту.

І Демерест, і Гарріс зараз перемкнули свої рації на частоту стартового диспетчерського пункту.

На злітно-посадковій смузі два-п’ять, просто перед літаком «Транс Америки», «ВіСі-10» компанії «БОЕК» дістав дозвіл на зліт. Він подався вперед, спочатку незграбно й повільно, але потім прискорився. Кольори компанії на фюзеляжі — синій, білий та золотий — мигцем засвітилися під світлом вогнів іншого літака, а тоді зникли у вихорі густого снігу та чорному струмені реактивного двигуна.

Одразу після цього голос диспетчера управління вильотами проголосив:

— «Транс-Америка-Два», заруліть на ЗПС два-п’ять та залишайтеся на місці; борт на посадці на смузі один-сім-лівій.

Смуга один-сім-ліва ділила смугу два-п’ять навпіл. Коли використовували обидві смуги разом, існувала небезпека, але диспетчери вже давно стали експертами у створенні проміжків між літаками — які сідали та злітали — так, щоб не марнувати час та щоб обидва літаки не досягали перетину смуг одночасно. Пілоти, які знали незручну правду про ризик зіткнення, почувши по радіозв’язку, що задіяні обидві смуги, беззастережно слухалися наказів диспетчерів.

Енсон Гарріс швидко та вміло вивів Рейс Два на смугу два-п’ять.

Визирнувши у вікно, крізь шквали снігу Демерест бачив вогні літака, який саме збирався приземлитися на смугу один-сім. Він натиснув на кнопку мікрофона.

— Я «Транс-Америка-Два», вас зрозумів. На виконавчому старті, очікую. Бачу борт на посадці.

Ще до того, як літак перетнув їхню смугу, повернувся голос диспетчера:

— «Транс-Америка-Два», зліт дозволяю. Вперед, му­жик, давай!

Останніх слів не було в жодному посібнику з правил та фразеології радіообміну, але для диспетчера та пілотів вони мали однакове значення: Забирайся звідти зараз же! Після цього борту одразу сідає наступний. Обриси вогнів нового літака — зловісно близько до льотного поля — наближалися до смуги один-сім.

Енсон Гарріс не зволікав. Витягнутими пальцями він посунув чотири головні важелі керування двигунами вперед до упору. Тоді наказав:

— Підрівняйте важелі керування, — і продовжив злегка натискати на ножні гальма, щоб двигуни набрали обертів, поки Демерест установлював однаковий ступінь стиснен­ня всіх чотирьох двигунів. Звук двигунів переріс з рівного виття до громового реву. Тоді Гарріс відпустив гальма, і Н-731-ТА кинувся вперед злітно-посадковою смугою.

Вернон Демерест повідомив вежі:

— «Транс-Америка-Два» на розбігу, — а тоді штур­вальною колонкою переніс тиск уперед, поки Гарріс керував переднім колесом лівою рукою, а права повернулася до важелів керування двигунами.

Швидкість зростала. Демерест озвався:

— Вісімдесят вузлів180.

Гарріс кивнув, відпустив керування переднім колесом і взявся за штурвальну колонку… Вогні злітно-посадкової смуги миготіли у вихорах снігу. Досягаючи піку, потужність великого реактивного літака наростала… На швидкості сто тридцять два вузли181, як і було обчислено заздалегідь, Демерест повідомив про «рубіж» — щоб Гарріс знав, що вони досягли «швидкості прийняття рішень», на якій зліт ще можна було зупинити. Якщо перетнути «рубіж», зліт повинен продовжуватись. Тепер вони вже рухалися на швидкості, що вища за «рубіжну»… Продовжуючи прискорення, вони промчали повз перетин злітно-посадкових смуг і краєм ока помітили праворуч спалах посадкових вогнів літака, що наближався; за лічені секунди цей борт перетне злітну смугу там, де щойно проїхав Рейс Два. Ще один ризик — вміло прорахований — спрацював; тільки песимісти вірили, що одного дня все може провалитися… Коли швидкість сягла ста п’ятдесяти чотирьох вузлів182, Гарріс почав відрив, тягнучи колонку штурвала на себе. Носове колесо покинуло поверхню смуги; вони були в положенні відриву, готові покинути земну поверхню. За мить, поки швидкість продовжувала рости, вони опинилися в повітрі.

Гарріс тихо промовив:

— Прибрати шасі.

Демерест потягнувся й підняв важіль на центральній панелі керування. Звук прибирання шасі відлунював у літаку, а тоді припинився з глухим стукотом, коли зачинилися стулки ніші для шасі.

Вони злітали швидко — подолали чотириста футів183. За мить їх проковтнуть ніч та хмари.

— Закрилки в положення двадцять.

Продовжуючи виконувати обов’язки другого пілота, Демерест слухняно посунув перемикач закрилків на головному пульті управління з тридцяти градусів до двадцяти. З’явилося коротке відчуття, ніби літак тоне, коли закрилки — для додаткового набирання висоти під час зльоту — частково перемістилися вгору.

— Прибрати закрилки.

Тепер закрилки були цілком прибрані.

Демерест для майбутнього звіту зазначив, що жодної миті під час зльоту не міг звинуватити Гарріса в якихось помилках, навіть найдрібніших. Так він і передбачав. Незважаючи на попередні уколи, Вернон Демерест усвідомлював, що Гарріс — командир вищого класу, настільки строгий у роботі — і до себе, і до інших, — як і сам Демерест. Саме тому наперед знав, що сьогоднішній політ до Рима буде для нього легкою прогулянкою.

Промайнуло всього кілька секунд, відколи вони відірвалися від землі; круто набираючи висоту, пролетіли над кінцем злітно-посадкової смуги, вогні якої вже ледве виднілися крізь хмари снігу. Енсон Гарріс перестав визирати з кабіни та летів лише за приладами.

Бортінженер Сай Джордан потягнувся вперед зі свого місця, щоби поправити важелі керування, вирівняти потужність усіх чотирьох двигунів.

У хмарах був значний бафтинг184; на початку їхньої подорожі пасажирів позаду добряче хитало. Демерест клацнув вимикачем лампи з оголошенням «Не курити»; лампа «Застебніть ремені безпеки» горітиме далі, поки