Читати книгу - "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"

І, не бажаючи продовжувати хворобливу розмову, я зібралася піти, але він перегородив дорогу.

— Це ще не все. Я хотів пояснити…

— Мені не треба пояснень. Ми вже все з'ясували.

Нова спроба обійти його теж не мала успіху.

— Я наполягаю… і не пропущу, доки ти не вислухаєш мене.

Я склала руки на грудях, даючи йому можливість виговоритися.

— Тільки не довго.

— Мені дуже шкода, що так сталося на тому даху. Подвійно соромно, що під дією ефдорфіуса я змусив тебе повірити в ті почуття, яких не відчуваю. Але я не міг прийняти антидот, як не можу розірвати заручин із Вінежкою. Тут багато причин, одна з яких те, що твій батько зачарував мого…

За «почуття, які він не відчуває» хотілося йому добре врізати, але після слів про діяння батька, я вирішила втекти, щоб ненароком не вбити його. Прослизнути повз не вдалося, він притиснув мене до себе.

— Я не домовив.

— Я тебе почула. Тобі шкода. Ти такий класний, а я — пилюка магікайська. Я зрозуміла. Відпусти, — я чинила опір усіма силами, наступила йому на ногу, він завив, але не звільнив мене.

— Я дуже хочу зняти приворот і більше не любити твою зведену сестру… — прогарчав від злості Кіттерон, змушуючи мене завмерти від страху. — Але його уклав за мене мій батько, і поки я його не звільню, мені не допоможе жодна протиотрута! Жодна!

Нарешті він мене відпустив. Ми дивилися один на одного, як два зацьковані звірі: я любила того, хто мене не любить, він любив ту, яку не хотів любити.

— Вибач за все.

Я відвела погляд і підняла долоню, опускаючи погляд, даючи зрозуміти, що більше не хочу продовжувати розмову. Безмовно пройшла мимо і тільки біля виходу зупинилася від його слів:

— Дякую, що дала мені відчути, що кохання буває іншим.

Його слова, як ніж у серці, боляче поранили. Я побоялася обернутися і подивитися в його очі. Не озираючись, вийшла з аудиторії.