Читати книгу - "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"

– Що? Ну, забили ж? - не розуміла я, що знову не так.

– Забили. Тільки наші у жовтих футболках, а французи – у зелених. Забили французи. Ви вболіваєте за французів? Не патріотично, Соня Костянтинівно, – і знову втупився у телевізор. Я зрозуміла, що прокол сильний. Пішла на кухню до Тамари Гнатівни, розчарована своїми педагогічними здібностями.
Цілюща мазь Тамари Гнатівни на календулі та бджолиному воску загоїла мій палець за  неділю, тому в понеділок я навіть безболісно змогла одягнути чобітки.

Коли в понеділок ми з Вовою прийшли до школи, всі питали, куди це ми так різко поділися. Виявляється, всі нас колективно шукали, але не знайшли. Мені страшно було навіть уявити, якби знайшли. Ото була б картина!

—    А ще ми назбирали найбільше металобрухту, - радісно стрибав Едік. – Вже бачу, як ми їдемо до Карпат.

—    Ну хоча б недаремно так парилися, - рявкнув Вова й пішов на уроки, печально поглянувши в мій бік.
І лише ми удвох розуміли, що слово «парилися» було вжито не у переносному, а в прямому значенні.