read-books.club » Сучасна проза » Практична педагогіка, Ксенія Демиденко 📚 - Українською

Читати книгу - "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"

38
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Практична педагогіка" автора Ксенія Демиденко. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Практична педагогіка, Ксенія Демиденко» була написана автором - Ксенія Демиденко, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасна проза".
Поділитися книгою "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко" в соціальних мережах: 
На дворі 90-ті роки минулого століття. Криза в країні, криза в освіті. Молода дівчина Софія приходить до школи працювати вчителем і отримує класне керівництво у 10 класі. Яких труднощів доведеться зазнати недосвідченому педагогу-ентузіасту? Що подарують їй ДВА роки в стінах звичайної загальноосвітньої школи? Це історія Софії Костянтинівни та її вихованців, серед яких виявиться особливий учень, схожий на перше Соніне кохання, втрачене ще у шкільні роки?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 182
Перейти на сторінку:
ПРОЛОГ

Канадські  психологи довели прямий 
зв'язок між дитячими іграми та майбутніми 
професіями цих дітей…
(З наукової статті)

 

   Я стояла  біля  кіоску «Союздруку»  вже  десять хвилин і не зводила  очей з іграшки, яка багатьом людям  точно  здалася б дивною.

   Я прийшла сюди, в інший кінець міста, якраз о тринадцятій годині п’ять хвилин. Я  прийшла невчасно… Тільки-но почалася обідня  перерва, тому продавчиня  зачинила кіоск і помчала додому обідати. Інша дівчинка на моєму місці розвернулася б і пішла  додому. Тільки не я.  У мене була ціла година, щоб  перепочити з дороги, адже довелося йти аж сорок хвилин,  і помилуватися … дерев’яними  парточками.  Саме так. Маленькі  шкільні парти, зроблені з дерева і пофарбовані  зеленим кольором.  Ця іграшка називалася «Шкільний набір».  Парточок  було п’ять, і вони  були безладно накидані та  запаковані в целофановий прозорий кульок,  що, своєю чергою, був незграбно кинутий на вітрину кіоску.

  Я уявляла, як посаджу за ці мініатюрні парточки  своїх  маленьких  ляльок-пупсиків і буду  гратися в цікаву гру «школа».  До цього я  вже  гралася так, але мої  ляльки сиділи за звичайними книжками, які виконували роль парт. Виготовлені маленькі зошити  лежали  перед кожним таким учнем-іграшкою, а поруч знаходився неодмінний  атрибут – олівець довжиною всього у три сантиметри. Навмисне  обрізала  олівці, щоб вони були малими, а отже,  відповідали за розміром малим учням. Я любила  гратися в гру «школа» і вчити ляльок та звірят, яких у моїй дитячій колекції було чимало. 

     Мій ідеально створений  уявою світ одного дня  дав тріщину.  А все тому, що  якось, повертаючись з бібліотеки, яка знаходилася  в іншому кінці міста, я помітила в кіоску набір з п’яти зелених парточок. Це ж цілий клас  зі справжніми партами! Як мені  тоді здалося, вони були недосяжними, адже коштували  аж п’ятнадцять карбованців. Рожева етикетка з ціною вбивче впадала в очі, розбиваючи мою кришталеву мрію на малесенькі друзки. П'ятнадцять карбованців! На ці гроші тоді  можна було  жити тиждень. Я розуміла, що  мені ніхто таких  грошей ніколи не дасть, щоб купити  дуже бажану, але все ж  іграшку. Розуміючи це, я кожного разу, йдучи з бібліотеки, завертала до кіоску  й милувалася  на вітрині  поки що недосяжними  для мене   іграшками. І кожного разу, підходячи до скла, я боялася, що вже не побачу парточок, бо їх хтось купить. Напевне, не тільки мені вони здавалися дорогими, бо час йшов, а  їх не купували… слава Богу!

  Тепер у мене в кишені лежали ці заповітні  п'ятнадцять карбованців – подарунок бабусі на день народження. Вона мені  простягла гроші й  сказала:

- Купиш, дитино, що захочеш!

   Для мене  і досі  залишається таємницею, чому бабуся  дала не десять, не двадцять, а саме стільки, скільки  потрібно було для купівлі парточок, - п'ятнадцять  карбованців. До цього бабуся купувала  сама мені подарунки, і ніколи не давала грошима. А тут такі інвестиції в мою мрію… Можна було купити все, що я хотіла.  А що я хотіла? Я хотіла всі ці останні  три місяці тільки  зелені дерев’яні парточки.

  Я дочекалася продавчині, купила  набір парточок,  вдома розставила їх і довго гралася в школу.  Напевне, ніколи я не була  більш щасливою, аніж тоді. Приємно, коли збуваються мрії. Особливо, коли тобі тільки  десять років…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 182
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Практична педагогіка, Ксенія Демиденко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"