Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

глава 41.1

Рейгалем

 

Він міцно притиснув брата до себе. Рею здавалося, якщо його відпустить, Деміон знову зникне. Як довго він чекав цього моменту. Його молодший брат. Стільки часу він картав себе, що не зміг його вберегти. А зараз він перед ним! Живий! Нехай переважно в іпостасі дракона, але живий.

-Брате, я дуже радий тебе бачити.

- Це все твоя бонобі. Вона у нас рятувальник душ, - засміявся Деміон, відсторонюючись.

-Ми знайдемо спосіб закликати сюди твою обрану ...

-Давай поки не будемо про це.

-Дай я тебе вщипну, - Лія обняла друга, щипнувши за бік.

-Ай.

-Ну, повинна ж я переконатися, що не зійшла з розуму. Ти навіть не уявляєш, скільки   ловила себе на думці, що втратила розум і ти мені ввижаєшся, - виправдовувалася Лія.

Вони знаходилися в саду інфанту, перемістившись з лісу іудової. Рейгалем взяв клятву з колишнього повелителя Умлінго: якщо СІнсах буде використовувати камінь проти драконів, то помре. І неважливо, хто використовує кристал. І тільки, коли всі обряди були проведені, глав верх зізнався, що цей камінь належав трикровному магу. Кристал чотирикровного, як і раніше, знаходився у повелителя Ароса.

 Сміх колишнього повелителя Рей чув навіть тоді, коли вийшов із замку.

 Йому належало зустрітися з володарем Ароса для обговорення подальших дій.

-А де всі? - спитав Деміон.

 Після його питання, немов за помахом палички, відкрилося два портали.

-Деміон!

Дядько схопив племінника в оберемок.

-Хлопчику мій, - він плакав. - Пробач мене старого. Пробач мене. Я дуже радий, що ти живий.

-Дядю Арвене, все гаразд. Я сам не вірив, що виживу, живий тільки завдяки Лії. Це вона дивом врятувала Рея і прихопила мою душу.

Чоловік, витираючи сльози, відпустив племінника.

-Дружище, - прийшла черга принца обіймати Деміона. - Не віриться, що у Рея все вийшло.

Форнітель відсторонився від Деміона.

-О, мушу тебе привітати з придбанням бонобі, - помітивши мітку, сказав принц.

-Все складно, - відповів на привітання Деміон.

-Давайте справимо бенкет з цього приводу.

-Зараз не час, - запротестував Деміон .- На жаль, змушений вас покинути.

Деміон обернувся в чорного дракона і зметнувся в небо.

- От хвалько, - заздрісно промовив принц, спостерігаючи за польотом дракона.

  Лія відвернулася і пішла до замку, щоб ніхто не побачив сліз.

Рейгалем прекрасно розумів її почуття, вони повністю відображали його власні.

-Тут нема чому заздрити, - відповів глав верх, збираючись розповісти другу і дядькові як ідуть справи.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно