Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

Та найбільше боліло Січових Стрільців недовір'я та вороже ставлення до них українського селянства в деяких околицях. Внаслідок большевицької пропаганди були поширені між селянами поголоски, що Січові Стрільці це протинародне, реакційне військо, яке хоче привернути назад гетьманщину та старий суспільний лад.

Стрілецька Рада, дбаючи про добру славу Січових Стрільців, вирішила вияснити публічно своє ідейно-політичне кредо і в тій цілі проголосила іменем Січового Стрілецтва Деклярацію, в якій з'ясувала своє позитивне і некомпромісове становище відносно демократичної суверенности Української Народної Республіки, та свою солідарність з соціяльними постулятами українських народних мас.

Тому, що ця Деклярація є важним документом ідеології та політичної думки Січового Стрілецтва, передаємо її в цілості.[226]

ДЕКЛЯРАЦІЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ

Супроти всяких поголосок, які кривдять й оскорбляють честь Січового Війська, особливо ж супроти закиду, немов би Січові Стрільці хотіли служити реакціонерам, заявляємо отсим прилюдно:

1. Січові Стрільці, які разом з масами Українського Народу скигули гетьмана і зломали його реакційний режим, виступивши проти гетьмана по проголошенні його маніфесту з 14-го листопада 1918 року, яким він хотів прилучити Україну до Москви – боролись, боряться і будуть боротись за суверенність Українського Народу і за його Самостійну Республіку.

2. Стоючи принципово на плятформі самостійної Української Народньої Республіки і тим самим визнаючи суверенність Українського Народу в вирішуванні всіх справ політичних і господарських, уважають Січові Стрільці, що тільки Український Народ має право вирішувати по своїй волі і без усякого вмішування чужих сил, які б вони не були, також найважнішу з економічних справ, а саме справу земельну. – Український народ має свої політичні й культурні сили, які без чужинців вирішать його життєві справи. Вся земля на Україні належить Українському Народові, і тільки Український Народ має право розпоряджатись землею. Во ім'я цих справедливих засад проливали Січові Стрільці свою кров і від них ніколи і – перед ніким не відступали і не відступлять.

3. Стоючи на цих засадах, заявляють Січові Стрільці, що все будуть карним і слухняним військом кожного українського народоправного Правительства, яке стоятиме на плятформі самостійности Української Народньої Республіки й признання Українському Народові всієї землі в його розпорядимість. Щодо форми влади, то Січові Стрільці були тими, які охороняли Трудовий Конгрес Українського Народу в часи, коли він не виявив був свойого обличчя, а тепер, коли представники Українського Трудового Народу знову підтвердили, що стоять на плятформі самостійности Української Народньої Республіки, Січові Стрільці з тим більшим запалом підпиратимуть радянську владу на місцях, яка заводить лад і порядок.

Стомлені тяжкими боями, змучені недовір'ям народу, який несправедливо думав, що Січові Стрільці схочуть піддержати ті сили, які стремлять до поневолення Українського Трудового Люду, Січові Стрільці відійшли, щоб переорганізуватися і з новими силами рішуче і твердо, як все, ударити на всіх, хто б посмів посягнути на здобутки революції Українського Народу.

З народом йшло, йде й буде йти Січове Стрілецтво.

В березні 1919 року.

За Стрілецьку Раду: Отаман Євген Коновалець, Отаман Андрій Мельник Д-р Осип Назарук.

Ця Деклярація є ствердженням і розвиненням тих ідей і політичних принципів, які Січове Стрілецтво усе визнавало і проголошувало. Вона визнає беззастережний принцип суверенности і народоправства Української Народної Республіки, та потверджує революційний і демократичний характер Стрілецької спільноти та її солідарність із змаганнями й інтересами народу. В цій Деклярації знову виявлено правильне розуміння обох рушійних сил української революції: національної і соціяльної, та їх взаємну пов'язаність. З неї видно, яку велику ролю відогравав тоді соціяльний момент в українській політиці.

Дехто з істориків української революції говорить про «полівіння» Січових Стрільців, маючи на увазі їх заяву, що вони будуть підтримувати радянську владу на місцях. Цей погляд не є правильний, бо згадана теза не є доказом якоїсь засадничої зміни Стрілецької ідеології. Якщо Січові Стрільці охороняли Трудовий Конгрес та солідаризувалися цілковито з усіми його постановами, то згадка про радянську владу на місцях відноситься до т. зв. «трудових рад», які згідно з Універсалом Трудового Конгресy з 28 січня 1919 р. та з законом Директорії «Про місцеві конгреси і ради трудового народу», мали бути організовані на місцях для боротьби з контрреволюцією і анархією, та для контролі над діяльністю місцевих органів влади.[227]

Ті місцеві «ради трудового народу» не були «радянською владою» в стислому значенні того слова. Зокрема, вони не були «владою», як їх неточно названо в Деклярації, бо до них не належали ні законодавчі, ні адміністраційні функції. Вони були тільки контрольними органами діяльности місцевих адміністраційних властей Директорії та їх урядовців, та мали з ними співпрацювати в заведенні ладу й порядку. Вони також були управнені намічати урядові УНР кандидатів на вищі посади місцевих властей.

Січове Стрілецтво визнало потребу закріплення соціяльних здобутків української революції та прихилилося до ідеї революційної форми влади на Україні, установленої волею українського трудового народу, репрезентованого Трудовим Конгресом і Директорією.

Був це одночасно вияв орієнтації на власні сили українського народу, всупереч політичній лінії тодішнього уряду Директорії, зложеного з правих українських угрупувань, та очолюваного Остапенком, який орієнтувався на Антанту. Січове Стрілецтво було наставлене проти союзу з Антантою та проти переговорів з французьким військовим штабом в Одесі, який вимагав від Директорії скасування державної суверенности Української Народної Республіки, та усунення від державного проводу Винниченка, Чехівського і Петлюри. З другого боку, переговори Директорії з французьким штабом викликали недовір'я народних мас до Директорії та були добрим аргументом для большевицької пропаганди.

Хоч Січові Стрільці не раз деклярували своє політичне кредо, то все таки вони заховали засадничо свою аполітичність та не бажали впливати активно на вирішування державних справ. Але голос Січового Стрілецтва та його опінія –