Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Коли вона зайшла, Маркус вирізав щось із каменю. Він навіть не обернувся: в Айронвуді служниці снували туди-сюди й багато вельмож і дам вже не звертали на них уваги.

- Маркус, добрий день, - привіталася Джейн.

Він здивовано відірвався від своєї роботи:

— Доброго дня, леді Джейн. Не очікував побачити тебе тут.

— Я знаю, в палаці не заведено відвідувати особисті кімнати, але погода не дозволяє зустрітись на вулиці. Тим більше в моєму світі, коли хочуть когось побачити, просто приходять до нього. І ось - я у твоїй спальні, - вона відразу подумала, що все це звучало якось двозначно. - Що ти робиш?

- Створюю скульптуру. І я рад, що ти прийшла.

Джейн підійшла ближче. В руках чоловіка лежав невеличкий камінь.

- Що це буде?

- Гілка бузку.

Джейн на мить завмерла, але вчасно взяла себе в руки.

- Тебе надихнула моя пісня? Я співала її не для короля, — вона сама не знала, чому збрехала. Може, вона не хотіла ображати Маркуса, а може просто не хотіла, щоб хтось взагалі знав правду.

— Я знаю, що не для нього, — на його обличчі промайнула така знайома промениста усмішка. — Адже на святі не було частини, де можна виконати пісню для когось іншого, а ти ж у нас бунтар, заспівала тоді, коли захотіла. Тому я й вирізаю цей бузок. Слова пісні були такими незвичайними.

Джейн вразила самовпевненість хлопця. Навіть Фелікс вважав, що Джейн закохана в Трістана, а Маркус після їхньої прохолодної розмови на святі вирішив, що вона саме йому співає любовну пісню.

— Але ти казав, що мармур важко дістати. Де ж ти його взяв?

Він посміхнувся.

- Фелікс поїхав, а я просто прийшов на склад і знайшов невеликий шматок. Поки короля немає, Верховна Рада розпоряджається запасами. І я розпорядився мармуром якнайкраще.

— То король таки просто поїхав? Люди в селі гадають, що він зник назавжди.

— Менше б ти бувала в селі, тим більше за такої погоди. Простолюдини не хочуть з тобою розмовляти, а ти, як і раніше, слухаєш їхні балачки. - "Знову ця слизька тема". — Їх не посвячують у справи королівства. Так, Фелікс просто поїхав, він сам сказав про це Епсу Фендерсону.

— Але що тоді означає ця невгамовна злива?

Маркус недбало відмахнувся.

— Подумаєш, на когось чи на щось розлютився.

- Чула - не часто він у вас сердився.

— Ще жодного разу дощ не йшов більше ніж три дні, сьогодні третій і будь певна, він буде останнім. Завтра буде чудова погода.

Джейн не втомлювалася захоплюватися його впевненістю та позитивом. Здавалося, цей юнак навіть не допускає тривожних думок до своєї голови.

Джейн нахилилась і легенько доторкнулася до незакінченого витвору Маркуса:

— Впевнена – у тебе вийде дуже витончена скульптура.

— Безперечно. Вона стоятиме на видному місці під час нашого весілля.

Джейн відчула себе ніяково. Раніше їй здавалося, що, якби вона залишилася в Айронвуді назавжди, Маркус міг би бути чудовою партією для неї, але зараз вона розуміла, що це неможливо. Ні, це неможливо. Бажаючи приховати незручність, вона просто посміхнулася краєчками губ.

— Мабуть, не відволікатиму тебе, тим більше я давно не була на вишиваннях з дамами.

— Звісно, сходи. Гарно вам провести час.

Він сказав це так безтурботно, що Джейн навіть злякалася. Начебто вони вже багато років одружені. Ідучи, вона кинула на нього останній погляд: Маркус справді був дуже приємною людиною, гарним чоловіком і, що важливо, мав високе становище в суспільстві, але всі думки Джейн були лише про те, де зараз Фелікс. Яка дурниця. Вона така сама, як усі леді палацу. Така сама.

Джейн справді давно не була на вишиваннях. Вона чудово усвідомлювала: Касандра точно зрозуміла, що пісня адресувалася саме Феліксу. І жодні інші аргументи не переконають її у протилежному. Жінки відчувають подібні речі.

Джейн штовхнула двері й увійшла. Жінки всі, як одна, підняли голови, застигши в однаковому положенні. Дівчина привіталася та сіла на вільне місце.

- Треба ж, леді Джейн потішила нас своїм візитом.

За уїдливим тоном Касандри Джейн відразу зрозуміла, що не помилялася. Та справді чудово зрозуміла, кому адресувалася пісня. Джейн нічого їй не відповіла. Дівчата узялися до вишивання. За всю годину посиденьок, леді обговорювали, як зазвичай різні дівчачі дрібниці, але про короля, або про його від'їзд ніхто так і не заїкнувся. Мабуть, ця тема за минулі три дні була перемолота "від" і "до". Хоча раніше вичерпаність теми не була проблемою для цих базікалок. Зате всі навмисно довго говорили про гидкий танець Трістана, про його жахливі руки з копитами. Начебто всі ці розмови цілеспрямовано були адресовані Джейн. Нещодавно, всі дівчата палацу захоплювалися її екзотичними почуттями до Трістана, а тепер виливали словесну жовч під злий блиск в очах Касандри. Джейн і сама не розуміла, чому не йде геть і слухає все це. Іти було просто нікуди. Маркус говорив про їхнє весілля, і вона не знала, що йому відповісти. До сірого будинку було просто неможливо дістатися, а в селі з нею, як і раніше, майже ніхто не спілкувався. А Фелікс... Просто поїхав... Хоч би закінчилася ця злива, щоб вона могла прийти до Трістана, Шона, Лани, Таяни, до всіх “людей зеленої води”.