Читати книгу - "Серце Дракона, Вікторія Калінгер"

Та погляд принца вже був затуманений хтивим бажанням. Схопивши тоненьку руку Мири, він щосили рвонув її на себе. Дівчина, яка сиділа на ліжку, тепер стояла навпроти цього велетенського чоловіка.

- Тепер ти будеш належати лиш мені, принцесо. - Ядер почав жорстоко рвати сукню дівчини, одночасно лишаючи на її білій шкірі свої грубі поцілунки.

- Не треба, благаю. - Тихо плакала Мира. - Батьку. - Дівчинка востаннє поглянула на того, хто б мав її оберігати. Та здається, Владлену це все подобалося. Адже, замість співчуття, Мира бачила в його погляді нестримне задоволення.   

Принц Ядер грубо закинув ледь притомну дівчину на ліжко і швидко навис своїм тілом над нею. Запах спиртного вдарив їй у ніс, і вона відвернула у бік голову. Пручатися не було сил. Тай який з того був сенс. Чоловік у три рази був більший та сильніший за неї. Єдиною надією на спасіння була втрата свідомості. «Краще відключитися і не відчувати цього всього» - думала про себе дівчина. Та, нажаль, вона лишалася при тями до останнього. Мира чула, як принц стягує із себе штани. Чула, як він що сили грубо і швидко заходить в неї, тримаючи при цьому її руки над головою. В ту мить вона відчувала нестерпну біль, та окрім як німих сліз, дівчинка не видала жодного звуку.

Принц Ядер ґвалтував бідолашну принцесу не довго. Однак, для самої Мири це тривало цілу вічність. Коли чоловік вже нарешті зліз з її роздавленого та покаліченого тіла, дівчина подумала, що нарешті вони підуть геть і лишать її одну. Та вона і гатки не мала, що це була лише половина її страждань.

Ядер, вдягаючи свої штани, підійшов до столу та запалив свічку, що там стояла.

- Твій батько люб’язно згодився продати мені тебе, принцесо. Тепер ти належиш мені. І через три дні ми вирушимо на землі Острову Вічних Вітрів.

Він дістав щось зі свого жакету, та почав довго водити ним над полум’ям свічки.

- А щоб ти не сумнівалася в тому, чия ти власність. - Принц підійшов до ліжка і схилився над Мирою, яка навіть рухатися від болю не могла. - Я лишу тобі дещо на згадку про себе.

Чоловік потягнув за рукав вже і так розірваної сукні і, оголивши плече дівчини притулив до її ніжної шкіри розпечений метал.

Крик Мири був пронизливим та хрипким. Здається, що щойно їй не шкіру обпалили, а спалили у вогні саму душу. З очей знову потекли гарячі сльози.

- Сьогодні відпочивай, моя принцесо. А завтра я знов прийду до тебе.

Ядер грубо провів по мокрій щоці Мири, а потім і він і Владлен, який весь цей час був німим спостерігачем, пішли геть.

- Я вже не пригадую, як саме втекла того вечора із палацу. В розірваній сукні, босоніж я бігла нічним лісом немов навіжена. Я ладна була померти там, ніж їхати із цим мерзенним принцом.

Згадуючи ці дні Мира ледве стримувала сльози. Та вона повинна була розповісти все Драгану. Вже давно цього хотіла.

- Я сховалася у печері. Скалічена і втомлена, я просто лягла на землю і так заснула. А потім мене знайшла Мо. Вона і виходила мене тоді. Довго їй тоді довелося лікувати мої душевні травми.

- Чому Ядер тебе не забрав тоді? - Драган ніжно провів по щоці дружини, витираючи сльозу, що повільно скотилася до низу.

- Кажуть, що наступного дня, прийшовши до моєї кімнати і не знайшовши мене там, принц дуже лютував. Він вже організував пошукову експедицію. Та раптом з Острова Вічних Вітрів прийшов лист. Його батько наказував йому терміново повертатися.  І тому не лишалося нічого, як поїхати геть.

- А що твій батько?

- Йому було байдуже до мене. Коли через три тижні своєї відсутності я нарешті наважилася повернутися до палацу, батько лиш дав мені ляпас та прогнав геть зі своїх очей.   

- Миро… - Серце Драгана розривалося від болю. Він навіть і подумати не міг, через що мусила пройти його маленька дівчинка.

- Ляпас, порівняно із вічним рабством у принца Ядера, був нічим. - Мира намагалася усміхнутися. А потім сумно продовжила свою розповідь. - Минули роки, і я вже думала, що більше ніколи не почую про Ядера. Та якраз за декілька днів до твого приходу, батько покликав мене до себе. Він повідомив, що отримав послання від Принца Острова Вічних Вітрів і той бажає повернутися по свій трофей. Думка про те, що той чоловік знову торкатиметься мене, викликала такий жах, що я не витримала і почала кричати на Імператора. Я говорила, що втечу, вб’ю себе. Та все, що завгодно, але не дозволю, щоб той принц бодай ще хоч раз торкнувся до мене. За мій непослух, батько вирішив покарати мене привселюдно. Він вивів мене у загальний двір, змусив зняти сукню. І коли я вже лишилася у одній сорочці Імператор особисто наніс мені десять ударів батогом. А після цього кинув до в’язниці. Ось вона, моя історія. І якщо за горами до тебе дійшли чутки про те, що я не чиста. То вони мають рацію - мій батько сам особисто продав мене принцу.

От тепер Мира не витримала і з її очей потекли сльози.

- Тшшш… - Драган ніжно пригорнув дружину до себе, намагаючись її заспокоїти. - Ти не винна в тому, що сталося… Для мене ти завжди будеш чистою. Чуєш… Я тебе кохаю…І від тепер завжди буду поруч.