Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

- День добрий, молодь. - каже задоволена Владленівна. - Саша, у мене до тебе справа.

- Я вся увага. - киваю, готова слухати і вникати.

Рома йде на кухню.

- Ти пам'ятаєш дівчинку, за якої Максим увивався? Світлана здається.

- Пам'ятаю. - киваю.

- У тебе немає її номера телефону? Вона такі красиві квіти мені підібрала. Вони виросли, розпустилися, очей не відірвати.

- Кому очі відривати зібралися? - запитав Рома, що тільки повернувся.

- Тобі, щоб не підглядав. - забираючи у нього шоколадку, кажу.

- Так що, - повертає до себе увагу Владленівна. - Даси номерок?

- А в мене не має. - відповідаю. - Хоча знаєте, я можу у Кріс запитати, вона проб'є.

- Дякую Сашенька!

- Так поки нема за що. А ви-то самі як? - посміхаючись, питаю у неї.

Владленівна розповіла, як поживають Катя з Алексом, що закинули її всі, бабусю. Онуками радувати не хочуть. Так і помре там в оточенні квітів.

- А ти б на шоколад не налягала. - зауважує вона. - Он уже які щоки.

- Я ж казала, що поправилася. - кидаю злий погляд на Рому. - Бачиш, мої щоки вже на іншому континенті видно.

- Нічого подібного. - заявляє безапеляційно Рома, підповзає до мене, щоб теж бачити Владленівна.

- А ви припиняйте мені дружину збивати. Їй за трьох їсти потрібно.

- Дружину? Трьох? Ах, Ромка! Ах, молодець! - каже задоволена Владленівна. - Ось це я розумію мужик! Мало того, що одружився, так ще й дитину зробив. Двох щоб напевно. Але я на вас образилася. - різко змінює тон. - Чому на весілля не покликали?

- Так ми скромно. - виправдовуюсь.

Ми весілля зіграли через два тижні. Рома взагалі наполягав в той же день поїхати. Але тут встряла Марго. Вона дала Ромі запотиличник, і сховавшись від його гніву за моєю спиною стала говорити, що батьки нам цього не пробачать. Мені якщо чесно було все одно. Я взагалі немов в прострації перебувала. Стільки новин відразу! Зустріч з минулим, вагітність, сварка з Ромою, розставання, примирення, його пропозиція.

Але Марго була права. Загалом, я зателефонувала своїм, Рома своїм. Дуже переживала, коли розмовляла з мамою. А вона на мою заяву сказала лише:

- І ти?! Теж залетіла?

Я не зрозуміла чому «І ти» і що значить залетіла? Виявилося, Марк все-таки наздогнав Марину. Тепер вони теж чекають двійню. І весілля вони зіграли через місяць після нас. У Марини був страшний токсикоз. І її взагалі перенести хотіли. Але вона вперлася рогом, що ось в цю дату і все! Її малятка пошкодували маму, і в цей день Марина всього лише пару раз відлучилася в дамську кімнату. Але в цілому, все пройшло добре. Що у них, що у нас були лише найближчі.

Після вже, доводилося влаштовувати банкети, для ділових партнерів і преси. Ще б пак, така новина. Два завидних холостяка одружуються. Рома до речі кликав своїх друзів, але вони були за кордоном, і не встигали приїхати. Ну тут наша вина. Набрали їх за три дні до весілля. Закрутилися, мало не забули. 

- У тихому сімейному колі. - продовжувала виправдовуватися. - А знаєте, ми запрошуємо вас на хрестини! Малюки скоро народяться. По-моєму, відмінний привід зустрітися! І Катю з Алексом запрошуємо! І Максима зі Світланою. З Кріс я ще зв'яжуся. Я вас з сестрою познайомлю! Вона до речі теж вагітна. Тільки у неї дві дівчинки, а у нас хлопці.

Хвалюся їй.

- Ой, правда? Як несподівано. Але ми прийдемо. Обов'язково приїдемо!

Ми ще поговорили з жінкою про все і ні про що. Мило попрощалися.

- Знаєш, я все думаю, звідки у неї твій номер? - запитує Рома.

- Ну ми чат створювали. - тисну плечима. - Там начебто й Владленівна була. Шкода що я видалилася з нього.

- Так чат для всіх був? - киваю. - І що, вона не змогла там знайти номер Світлани?

Посміхаючись, запитує Рома.

- Але ж могла! От же ж хитра жінка! Захоплююся нею!

- Значить, чекаємо гостей на хрестини? - обіймаючи мене зі спини, запитує Рома.

- Чекаємо. - киваю.

Поклавши свою долоню на Ромину, якраз там, де штовхається ніжкою наш з ним малюк. З іншого боку, штовхає другий. Обожнюю вечора, коли ми з Ромою ось так просто сидимо. І плювати на те що було в минулому! Головне, що у нас з ним тепер одне майбутнє. На чотирьох. Ой, п'ятьох! Нагадав про себе Піратик, вистрибнувши до нас.

- Ро-о-ом, - тягну.

- Що? - запитує, цілуючи в скроню.

- Як думаєш, Владленівна Перемогу притягне з собою.

- Кого?

- Вікторію твою.

- Не думаю.

- А чого це у тебе очі заблищали? - трохи відсунули, питаю у нього.

- У мене? Саш, - цілує. - Ти ще не зрозуміла? Мені плювати на інших! Вже дуже давно, напевно, з нашої першої зустрічі, очі блищать лише при погляді на тебе.