Читати книгу - "Скоґландія"

— Тепер тримаймося! — кинув Йоас і, щасливий, зітхнув. — Повір, воювати з пресою важче, ніж із ворогом!

— Так наче ти в цьому щось тямиш! — озвалася Малена.

Ярвен з полегкістю завважила, що вигляд у неї тепер знову такий, як завжди.

— Мамо! — скрикнула Тіна і втупилася в телевізор. Коли почали показувати новини, вона вже хотіла була вимкнути його, але тепер навіть зраділа, що полінувалась дотягтися до пульта управління, який упав на підлогу поряд. — Мерщій! Тепер сама можеш побачити!

— …просто-таки неймовірна історія! — казав перед камерою репортер. Верхній ґудзик його сорочки теліпався на довгій нитці, та й узагалі чоловік мав такий вигляд, неначе цей репортаж звалився на нього мов сніг на голову, неначе він несподівано дістав від редакції це завдання і йому довелося похапцем, не готуючись, ускочити в машину чи в літак і діставатися до місця події. За спиною в нього виднілося море, в якому вже давно зникло сонце, а на передньому плані — невеличка, жовтава дерев’яна хатина. Метушились якісь люди, від землі саме відривався вертоліт з червоним хрестом на боці. — Схоже, вся Скоґландія вже кілька місяців…

— Мамо! — крикнула Тіна. — Та скоріше ж!

Прибігла мати в халаті й з рушником навколо голови.

— Та я ж саме покриваю лаком нігті! — сказала вона. — Що тут такого важливого? Чого ти мене?.. — І приголомшено втупилася в екран телевізора.

— Сама поглянь! — тріумфально промовила Тіна.

Поруч з високим білявим чоловіком, обличчя якого Тіниній матері видалося нібито знайомим, стояла мати Ярвен — посіріла, стомлена, в брудному одязі. А біля неї, також брудна, незачесана, волосся позлипалося, — сама Ярвен!

Та найдивовижніше було те, що там стояла навіть не одна Ярвен, а цілих дві: одна — смаглява, друга — білява!

— Очам своїм не вірю! — промурмотіла Тінина мати.

— Ну, що, бачиш?! — вигукнула Тіна. — Тепер ти бачиш?!

— Чого це ви тут кричите на весь будинок? — спитав Тінин батько. У руках він ще тримав праску. — Часом хтось не…

— Цсс! — сердито цитькнула на нього дружина. — Ти лишень поглянь!

— …ввели в оману народ, — провадив високий білявий чоловік. Це був, звичайно, король Скоґландії. — Я вдячний за те, що визволено мене й мою сестру, яку путчисти, котрі зібралися навколо мого зятя, викрали й увесь минулий тиждень тримали, як два останні місяці й мене самого, в полоні. Тепер ми всі разом повернемося до столиці. Але перед тим вважаю за потрібне чітко заявити…

— Мати Ярвен? — прошепотіла Тінина мати. — Сестра?! Подумати лишень, ота дивна жінка, ота панікерка… весь час була принцесою?

— …я припинив, — казав тепер білявий чоловік. — І, як і планував ще на самому початку, ухвалив закони про зрівнювання прав. Тому насамперед звертаюся тепер до вас усіх: я хочу, щоб люди на північному острові знов мали змогу спати спокійно. Я гарантую, що невдовзі всі громадяни Скоґландії матимуть, як і передбачалося, рівні права. Адже наше визволення стало можливим завдяки насамперед лояльним громадянам північного острова, які за підтримки моєї мужньої доньки й моєї племінниці…

— Племінниця! — закричала Тіна і обома кулаками забарабанила по столику біля канапи. — Я ж казала! Казала ж я!

— Оця сором’язлива маленька Ярвен — принцеса?! — промовив Тінин батько. — Ну, схоже, мені тут без чарки не обійтися!

— Чого ж вона про це ніколи нікому ні слова? — спитала Тінина мати. Вона й не помітила, як рушник помалу сповз з її голови й упав на підлогу.

Тим часом на екрані знову з’явився диктор.

— Вашингтон, — сказав він. — Президент Сполучених Штатів Америки, перебуваючи з візитом до…

Тіна натисла кнопку на пульті управління.

— Ущипніть мене! — озвалась її мати й поволі, наче в уповільненій кінозйомці, нахилилася, щоб узяти з підлоги рушника. — Або налийте й мені чарку. А ще краще — зробіть і те, й те.

— Не розумію, що в цих принцесах аж такого особливого, — промовила Тіна, — щоб одразу хапатися за чарку. Ось побачите, завтра вона об’явиться, б’юсь об заклад!

Ярвен ніколи не замислювалася про це серйозно, але тепер усвідомила: досі вона навіть сумніву не мала щодо того, як живуть у своїх замках королі та принцеси. Вона знала про це з телебачення, з кінофільмів, де показували веселі бали в палацах, а крім того, дещо не важко було уявити, зрештою, й самій. Проте Маленина кімната виявилася зовсім інша.

— Та що ти забрала собі в голову?! — обурено сказала Малена, виходячи з душу й тримаючи в руці фена. — Гадаєш, ми весь час тільки те й робимо,