Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

Особа потерпілого. Жертвою тероризму може стати будь-яка особа — як президент країни, так і будь-який пересічний громадянин. Усе залежить від конкретного терористичного угруповання, його ідеологічної платформи та способів втілення в життя своїх намірів. Наприклад, жертвами націоналістичного тероризму стають вищі посадові особи держави, військовослужбовці, правоохоронці та представники “ворожої” нації, а жертвами релігійного тероризму — представники іншого віросповідання.

Обстановка місця вчинення злочину. Характерним є те, що терористи досить часто використовують певну обстановку. Більшість терактів із застосуванням вибухівки здійснюють у місцях найбільшого скупчення людей, з незначним контролем з боку правоохоронців, у цьому разі можлива велика кількість як постраждалих, так і свідків.

Відомі випадки, коли терористи самі створювали певну обстановку для здійснення теракту.

Предмет злочинного посягання. Для терористів не характерні посягання на предмети матеріального світу. Вони тепер досить рідко викрадають літаки і захоплюють будівлі. В основному вони посягають на ті предмети, які можуть сприяти успішному здійсненню терористичних актів, а самі теракти спрямовані проти особи.

Слідова картина злочину. При вчиненні терористичного акту, як правило, залишається багато слідів самого теракту та майже немає слідів, які вказували б на конкретну особу, яка його здійснила. Це пов’язано з мотивацією терористичних актів. Для терористів важливо, щоб про їхню терористичну діяльність дізналося якнайбільше людей, тільки в такому разі буде досягнуто мети — тримати суспільство в страху, дестабілізувати його тощо. Безкарність терористів ще більше загострює кризу в суспільстві, що також сприяє терористам. Тому слід приділяти особливу увагу відшуканню слідів, які вказували б на причетність до злочину певної терористичної групи та конкретної особи, члена цього злочинного формування. Також характерно те, що при вчиненні теракту є велика кількість свідків, а тому вчасне виявлення всіх можливих очевидців події та їх правильно організоване (з урахуванням їхнього психологічного стану) опитування сприятиме розкриттю і розслідування такого злочину.

7.2.2. Криміналістична класифікація терористичних актів

Теоретична розробка проблем класифікації злочинів на криміналістичній основі має важливе значення для подальшого розвитку теорії криміналістики, вдосконалення методики виявлення і розкриття злочинів, поліпшення процесу підготовки слідчо-оперативних кадрів, підвищення їх професійного рівня. Цій проблематиці присвятили свої наукові праці такі криміналісти, як Р. Бєлкін, А. Вінберг, В. Віденін, В. Образцов, А. Васильєв, Н. Яблоков, І. Герасимов, Л. Гумашвілі та багато інших.

Класифікаційні ідеї мають глибоке історичне коріння. Щойно людина здобуває певну кількість знань про будь-який предмет, вона одразу ж намагається систематизувати їх у певному порядку, щоб краще ними розпоряджатися і за потреби повідомляти про них інших. Такі класифікації не лише приносять людині вигоду, а й сприяють збільшенню суми знань у кожному предметі, що вивчається, змушуючи розглядати ці предмети під різними кутами зору і відкривати нові можливості, які без цього могли б залишитися непоміченими.

Як засіб упорядкування і систематизації матеріалу класифікація в криміналістиці використовується з часів становлення науки, а ось теоретичним осмисленням процедури класифікації і пов’язаних з нею питань науковці-криміналісти займаються не так давно. Як справедливо зазначив В. Віденін, криміналістична класифікація за своїм характером не відрізняється від класифікації інших наук. У будь-якій сфері наукового знання класифікація ґрунтується на єдиних законах і правилах діалектичної і формальної логіки, а не на принципах і правилах певної науки. Не є винятком і криміналістика, тому криміналістичні класифікації різняться від класифікацій інших наук тільки об’єктами і цілями класифікації.

Зазначаючи важливість криміналістичної класифікації для встановлення об’єктивної істини при розслідуванні злочинів, Р. Бєлкін, А. Вінберг наголошують, що в криміналістиці, як і в інших галузях наукового знання, систематизація і класифікація служать засобом проникнення в сутність явищ і предметів, які пізнаються, встановлення зв’язку і залежності між ними, вираження відношення між елементами структури та між підсистемами.

У зв’язку з тим, що видова різноманітність тероризму законодавчо не закріплена, в літературі можна зустріти досить різні погляди на класифікацію тероризму і терористичних актів. Наукові дослідження, здійснювані під керівництвом фахівців з різних галузей знань, зокрема таких, як філософія, історія, соціологія, психологія, політологія, юриспруденція, систематизують тероризм з різних точок зору, пропонуючи специфічні критерії класифікації.

Так, під час міжнародної конференції “Тероризм і національна безпека України”, яка проходила в НАВС України, ректор Академії поліції “Стефан чел Маре” МВС республіки Молдова, доктор права Д. Балтаг та його колега, а також доктор О. Балан висловили думку, що тероризм має багато форм і цілей, варіюється у часі і в просторі, а тому його можна класифікувати за такими критеріями:

• за цілями і намірами терористичного акту — кримінальний, соціальний і політичний тероризм;

• за територією вчинення терористичного акту — внутрішній, або національний, міжнародний і транснаціональний тероризм;

• за причинами прояву — расовий, національний, неофашистський і фундаментально-релігійний тероризм;

• за способами здійснення терористичних актів. Такий тероризм поділяється на спрямований — до актів насильства вдаються тільки для реалізації поставленої мети та побічний — терористичні акти здійснюються з використанням непрямих прийомів і методів, які призводять до досягнення поставленої мети.

Дещо інше бачення проблеми мають російські вчені В. Замковий і М. Ільчиков. Вони пропонують попарні варіанти класифікації і виокремлюють такі види тероризму:

• революційний і контрреволюційний;

• субверсивний і репресивний;

• фізичний і духовний;

• селективний і сліпий;

• провокаційний;

• превентивний терор;

• військовий терор;

• кримінальний терор.

Під цими видами автори розуміють таке. Субверсивний тероризм — тероризм, спрямований на дестабілізацію системи; репресивний — пов’язаний з придушенням системи. Селективний тероризм — це індивідуальні теракти; сліпий — це акти насилля, спрямовані на невизначене коло осіб. Провокаційний характерний для міжнародного тероризму. Превентивний терор — це той, що здійснюється спецслужбами держав. Військовий має місце тоді, коли доктрина ведення війни вирізняється особливою нелюдяністю, безжалісністю, жорстокістю військових операцій відносно мирного населення, дітей, об’єктів Червоного Хреста, військовополонених тощо. Кримінальний терор — це стан злочинності, коли вона виходить з-під контролю правоохоронних органів.

У своєму дослідженні Е. Ляхов та А. Попов також за парним принципом пропонують таку класифікацію тероризму:

• воєнний і мирний;

• революційний і контрреволюційний;

• визвольний і репресивний;

• політичний і загальнокримінальний.

Під мирним тероризмом учені мають на увазі здійснення терористичних актів у мирний час.

Н. Мелентьєва пропонує класифікувати тероризм за такими видами: ідеологічний, етнічний, релігійний та індивідуальний.

П. Біленчук підходить до класифікації тероризму з такої позиції. Залежно від території вчинення тероризм поділяється на внутрішній і міжнародний. А самі терористичні акти можуть бути таких видів:

•