Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Вона підняла палець. — Ще ні.

Я не планую цього робити. Але, можливо, я знайду кілька фей у своїх подорожах, як це зробили ви, — розмірковував він.

.

Міг би попросити про допомогу. Або Луг міг би вас навчити, — запропонувала вона.

Я дуже щасливий, знаючи, де я знаходжуся, - сказав він. — Але хтозна. Якщо ми доживемо до ста років, це дуже багато часу. Можливо, ми навіть досягнемо пятисот.

— Тисяча років битви, — сказала Ілея.

— Звучить виснажливо, — відповів він.

Звучить приголомшливо. Проблема полягає в тому, щоб знайти гідні речі для боротьби. Рано чи пізно я буду спати Оракули і битися з Драконами, — сказала вона і підвелася, тріснувши кулаками і шиєю.

Чому б і Драконам не постати? — запитав він.

— Не будь зухвалим, юний маг прокляття, — сказала Ілея. — Ти розмовляєш з легендарною Ліліт.

— Усе, що я бачу, — це Мандрівник, — заговорив він.

Ілея посміхнулася і перейшла до Фейрара, який чекав на неї, ельф звязався з нею за півгодини до цього. Вона побачила, що він медитує під час таємничого шторму.

.

Дуже кінематографічно, — сказала вона після прибуття, використовуючи телепатію в основному через дуже гучні удари. Один удар влучив у неї через секунду, не зумівши пройти навіть один шар мантії.

— Ласкаво просимо на Північ, — послав ельф у відповідь. Він проігнорував її використання земних слів, які вже звикли до її випадкових коментарів.

Вона дивилася, як таємнича блискавка врізалася в ельфа, земля навколо нього тріщала, коли енергія рухалася крізь нього. Він глибоко вдихнув. — Ви, здається, готові, — сказала вона.

.

— Як і ти, маленька людина, — сказав Фейрейр, підводячись. Його еволюція дійсно зробила його трохи вищим і громіздкішим.

Вона телепортувала їх обох зі шторму, а потім утворила ворота, не збираючись проходити таємничими блискавками до Рівервотч. Навіть деякі уламки, що пролітають наскрізь, можуть завдати значної шкоди.

— Ось і ми, — сказала вона і штовхнула Фей до наступної хвіртки, що відчинилася. — І поїхали. Вона жестом попросила Кіріана пройти, чоловік вклонився перед тим, як це зробити. Вона пішла слідом за нею, космічна магія зникла за нею. Вона була рада, що спека з глибини Карту не підпалила ліс у Рівервотчі.

.

Ми зараз копаємо, - прокоментував Фей.

.

— Так, — сказала Ілея і сформувала свердло, а Кіріан у свою чергу обережно поклав руку їй на плече.

?

Можна спробувати? — запитав він, метал, здавалося, витікав з його шкіри, чоловік ставав більшим, поки не досяг майже трьох метрів заввишки і двох завширшки, вся його постать була вкрита гладким чорним металом. Легкий зелений блиск був помітний по всій поверхні, хоча в основному лише через магічне сприйняття. Він повернув голову, щоб подивитися на цих двох, повністю закривши обличчя. Два набори рун почали світитися тьмяно-зеленим світлом там, де його очі були внизу, а форми навіть нагадували органи.

— Можна, — сказала Ілея.

— Твої очі дивляться на Талін, — пробурмотів Фей.

Я не можу змінити колір магії прокляття, — сказав Кіріан, його голос трохи приглушився, метал накопичився під ним, коли утворився свердло, щоб заповнити тунель. Він почав обертатися, Кіріан приземлився на круглий центральний біт, перш ніж магічний імпульс відправив їх на землю з громовими звуками.

.

Ілея глянула на Фей, перш ніж вони пішли за нею, пролітаючи позаду мага розкопок, що швидко рухався. Час від часу вона прибирала уламки з дороги за допомогою своєї космічної магії, але величезної ваги та імпульсу, які він викликав своєю сталлю та магією, було достатньо, щоб подрібнити або відштовхнути все на своєму шляху. Він залишив тунель з напрочуд міцною конструкцією.

— Трохи правіше... Так... трохи більше. Зрозумів, — послала вона через деякий час, підлаштовуючи стежку відповідно до численних позначок, розкиданих по рівнинах і за їх межами.

.

Вони тривали кілька годин, незабаром Ілея додала свій власний попіл, щоб отримати додатковий поштовх, а Фейраір замість цього використав свою чисту силу.

. -

Ми наближаємося. Повинен... — послала Ілея, коли в її володіннях зявилося сяюче поле, а через мить свердло вдарилося об магічний барєр. Від удару ударна хвиля піднялася вгору і пройшла через тунель, вся околиця здригнулася. Уламки впали, з одного боку шахти утворилася широка тріщина.

.

Ілея полетіла вниз до інших, метал Кіріана розстелився, щоб розчистити останні шматки каменю, що покривали магію барєру. Золоте світло сяяло внизу, не потривожене важким ударом магічно наповненого металу.

.

— Що... — пробурмотіла вона, летячи вниз, поки не дійшла до речі. Ілея бачила складніші барєри, але вона не була впевнена, чи бачила коли-небудь магію настільки ж потужну, як та, яку вона сприймала через своє володіння. — Хлопці, ви це бачите, так?

.

Це... неможливо, — сказав Фейрар, підходячи ближче.

.

— Не чіпай його, — сказала Ілея і ляснула його по руці.

Ми вже врізалися в нього, - сказав він.

Це може бути що завгодно, будь-яке виявлення, яке він включав. Або, в гіршому випадку, знає магію Кіріана, - сказала вона.

.

Це... Ілея, — сказав Кіріан, дивлячись між ними із зеленими рунами на металевому шоломі.

?

— Він знає, — сказала вона. — І так. Ми все одно повинні бути на значній відстані від столиці... З тим, наскільки шалено потужний цей барєр... і як далеко вона повинна простягатися. Що ще може живити таке?

— Джерело, що живив барєр? — спитав Фей.

?

— А чом би й ні? – сказала Ілея. Має бути досить простим, щоб його можна було налаштувати з усіма машинами, знаннями та часом, які був у Єдиного без форми. Можливо, це навіть древній захисний механізм Талінів.

— Ти можеш нас провести? — спитав Кіріан.

.

Однією лише силою... Ні. Ніколи. Це далеко, і я маю на увазі далеко за межами того, що може вигадати навіть Луг. Але там, де Луг є гросмейстерським космічним магом, хто б це не спроектував... був лише майстром. У мене майже є спокуса якось показати це дереву, - сказала вона.

— Це означає, що ви можете нас провести, — послав Кіріан.

.

Це займе час, і чари змінюються, хоч і не такими темпами, які неможливо було б зрозуміти. Хоча, як тільки ми потрапимо в... Вибратися може бути складно.