Читати книгу - "Містична річка"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ви не маєте права посадити мене в камеру, — сказав Бренден і озирнувся на Коннолі. — Не маєте.
Коннолі подивився на Шона широко розплющеними очима, бо хлопець мав рацію. Технічно вони не мали права посадити його під замок, поки не висунуто йому звинувачення. А вони не могли ні в чому його звинуватити. У цьому штаті не було такого звичаю, щоб когось ув’язнювати лише на підставі підозри.
Утім, Бренден нічого цього не знав, і Шон подивився на Коннолі поглядом, який говорив: звикай працювати у відділі вбивств, новий чоловіче.
Відтак Шон промовив:
— Якщо ти більше нічого мені не скажеш, е, я виконаю свою погрозу.
Бренден розкрив рота, і Шон побачив, як темне знання пройшло крізь нього, немов електричний вугор. Після чого його рот закрився, й він похитав головою.
— Я підозрюю його у вбивстві, — сказав Шон Коннолі. — Нехай посидить у холодній.
Дейв повернувся до свого порожнього помешкання пополудні й відразу відчинив холодильник, щоб узяти пиво. Він нічого не їв, його шлунок був порожній і булькав повітрям. Не найкращий стан, щоб наповнювати його пивом, але Дейв потребував його. Йому треба було пом’якшити різкий біль у голові, розслабити зсудомлену шию, заспокоїти серце, що калатало, як дикий щур у клітці.
Першу бляшанку він випив легко, ходячи по квартирі. Селеста, мабуть, приходила додому, поки він був відсутній, а потім пішла на службу. Він думав зателефонувати туди й довідатися, чи там вона зараз. Можливо, підстригає клієнтів, базікає з дівчатами та фліртує з геєм Паоло, який працює з нею в одну зміну й фліртує тим самим розв’язним, хоч і не зовсім безпечним, способом, як це роблять голубі. А може, вона пішла в школу до Майкла, щоб там обняти його й повести додому, а по дорозі вони зайшли до бару випити шоколаду з молоком.
Але Майкла не було в школі, а Селести на роботі. Дейв розумів, що вони від нього ховаються. Він допив свою другу бляшанку, сидячи за кухонним столом, відчуваючи, як пиво проникає в його тіло та заспокоює все, як воно робить повітря навколо нього срібним і закрученим.
Він мав би розповісти їй, що насправді з ним сталося. Розповісти на самому початку. Він повинен був повірити своїй дружині. Небагато дружин залишилися б вірними невдалим бейсболістам-чоловікам, яких зґвалтували в дитинстві та які не могли знайти собі пристойну роботу. А Селеста його не покинула. Згадати б, як вона працювала над зливальницею тієї ночі, випираючи його одяг, та обіцяла дати в разі потреби свідчення. Ісусе, вона чогось варта! Як Дейв міг не взяти цього до уваги? Як міг дійти до того, що знехтував жінку, яка повсякчас була поруч із ним, зовсім перестав звертати на неї увагу?
Дейв дістав третє й останнє пиво з холодильника й знову пройшовся по квартирі. Його тіло наповнювалося любов’ю до дружини й до свого сина. Він хотів притулитися до голого тіла дружини, щоб вона гладила йому волосся, і розповісти їй, як йому її бракувало, коли він сидів на розхитаному стільці в холодній кімнаті для допитів. Раніше він думав, що йому хотілося людського тепла, але з’ясувалося, що йому було потрібне тепло Селести. Він хотів, щоб її тіло обгорнулося навколо його тіла, й вона усміхалася, хотів цілувати її повіки, гладити її спину та злитися з нею.
Ще не пізно, і він усе їй розповість, коли вона повернеться додому. Мій мозок трохи заплутався, усе в ньому перемішалося. Пиво в моїй руці навряд чи мені допоможе, але я потребую його доти, доки ти до мене не повернешся. А тоді я покину пити. Я перестану пити й піду на комп’ютерні курси чи щось таке, влаштуюся на добру інтелігентну роботу. Національна Служба Охорони оголошує набір на курси, і я міг би на них навчатися. Заради своєї родини я погодився б мати один вік-енд на місяць і кілька тижнів відпустки влітку. Задля своєї родини я погодився б працювати, стоячи на голові. Повернув би собі колишню форму, скинув би зайву вагу, якої набрав, надто багато п’ючи пива, прочистив би собі мозок. І коли я влаштуюся на інтелігентну роботу, я вивезу нас звідси, з цього оточення, де постійно зростає рента, будують стадіони й розвалюють старі будинки. Чого тут даремно стирчати, нас усе одно звідси випхають. Випхають нас і влаштують штучний світ для себе, де в кав’ярнях та в закутнях ринків здорової та корисної їжі вони обговорюватимуть, де і як їм будувати свої вілли.
Щодо нас, то ми поїдемо в гарне місце, скаже він Селесті. Поїдемо туди, де ми зможемо виховати свого сина. Ми все почнемо знову. І я розповім тобі, що зі мною сталося, Селесто. Це було негарно, але не так погано, як ти собі уявляєш. Я розповім тобі, що маю в своїй голові речі жахливі й бридкі, й, можливо, мені треба буде з кимось порадитися. У мене виникають бажання, які мені огидні, але я намагаюся позбутися їх, моя люба, я намагаюся. Я намагаюся бути хорошим чоловіком. Я намагаюся поховати Хлопчиська. Або принаймні навчити його співчуття.
Можливо, саме цього потребував чоловік у «кадилаку» — трошки співчуття. Але Хлопчисько, який утік від вовків, був далекий від будь-якого паршивого співчуття тієї суботньої ночі. Він мав у своїй руці пістолет, і він ударив чоловіка в «кадилаку» крізь відчинене віконце. Дейв почув, як тріснула кістка і як рудий хлопчик підхопився на ноги й вискочив крізь пасажирські дверці. Хлопча стояло біля машини, роззявивши рота, коли Дейв ударив того чоловіка знову й знову. Відтак він просунув руку всередину й витяг його з машини за волосся, але той чоловік виявився не таким безпорадним, як Дейв собі уявляв. Він прикинувся мертвим, і Дейв побачив ніж лише тоді, коли він розітнув йому сорочку й угородився в тіло. Це був складаний ніж зі слабким замахом, але досить гострий, щоб порізати Дейва, перш ніж він притиснув коліном зап’ясток того чоловіка, а потім і його руку до автомобільних дверцят. Коли ніж упав на хідник, Дейв запхав його носаком черевика під автомобіль.
Рудий хлопчик здавався наляканим, та водночас і збудженим, а Дейв тепер розлютився й так сильно вдарив пістолетом чоловіка по голові, що зламав руків’я. Чоловік перекотився долічерева, і Дейв стрибнув йому на спину, відчуваючи
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містична річка», після закриття браузера.