Читати книгу - "Володар драконів"

— Це, — пояснив Лунг, коли Кремінна борода зіскочив із його хвоста на лапу скам’янілого дракона, — ті решта двадцять драконів, яких шукав Кропивник. Мухоніжка збрехав тобі, щоб у Кропивника не пропало бажання полювати і щоб заманити його сюди.

Гном із цікавістю дивився на скам’янілі тіла.

— Вони перестали пити місячне сяйво, — сказала Майя. Вона опустилася на долівку. Сніг розтанув у теплі печери. На долівці виблискувала вода. Але Кропивник вже не міг у ній зникнути.

— Справді, такі речі відбуваються швидко, — пробурмотів Кремінна борода і з видом фахівця постукав пальцем по кам’яній лапі. — Камені ростуть швидко. Цю швидкість зазвичай недооцінюють.

Ніхто особливо не вслухався в те, що він говорить. Лунг, зовсім сонний, приліг поряд із Майєю. Бур-бур-чан і Сірчана шкурка завзято готували собі грибну перекуску. Луї стирав бризки золота з літака. Всі втомилися від пережитої боротьби. Один тільки Бен звернув увагу на слова гнома.

— Що ти маєш на увазі? — запитав він, сідаючи навпочіпки поруч із гномом. Мухоніжка виліз Бенові на коліно. — Ти вже бачив таке? Щоб жива істота стала каменем?

— Звичайно, — Кремінна борода поклав руку на кам’яну луску. — 3 казковими істотами це відбувається на кожному кроці. Їх повно по ваших містах. Дракони, крилаті леви, єдинороги, химери — всі скам’янілі. Люди знаходять їх і виставляють напоказ, гадаючи, що вони повністю кам’яні. Це, звісно, не так. Зазвичай в них існує ще слабкий відгомін життя. Але люди зовсім на цьому не розуміються. Вони виставляють їх на огляд, ніби самі їх зробили! Аякже! — Гном презирливо наморщив носа. — Задаваки! А у цих, — Кремінна борода зсунув капелюх на потилицю і подивився на скам’янілих драконів, — кам’яна шкаралупа ще зовсім тонка. Її легко можна розколоти!

— Розколоти? — Бен здивовано подивився на гнома.

— Запросто! — Гном насунув капелюх назад. — Але якого біса я стану це робити? Мені вони набагато більше подобаються кам’яними.

— Лунгу! — Бен так різко підхопився, що Мухоніжка звалився з його коліна. — Лунгу, ти тільки послухай!

Дракон підвів заспану голову. Майя теж скинулася. Кремінна борода злякано потягнув Мухоніжку за рукав.

— Що йому треба? — прошепотів він. — Я ж нічого не зробив. Я навіть молоток свій не діставав. Ти свідок.

— Гном каже, що може їх розбудити! — схвильовано вигукнув Бен.

— Кого розбудити? — пробурмотів Лунг, позіхаючи.

— Драконів! — вигукнув Бен. — Скам’янілих драконів! Він каже, що камінь лежить на них тонким шаром. Як шкаралупа, розумієш?

Сірчана шкурка і Бур-бур-чан недовірливо підвели очі від своєї трапези.

— Мені здається, гном просто хоче, щоб йому дозволили тут стукати молотком, — сказала Сірчана шкурка, відкушуючи ніжку гриба. — Розколоти шкаралупу! Нісенітниця яка!

— Зовсім не нісенітниця! — Кремінна борода ображено підвівся з лапи скам’янілого дракона. — Я вам доведу, — гном дістав із рюкзака молоток і видерся нагору зубчастим хвостом на кам’яну спину. — Це забере деякий час, — крикнув він вниз. — Але ви побачите!

Дракони з сумнівом дивилися на нього.

— Ми можемо тобі чимось допомогти? — запитала Майя. Гірський гном зневажливо похитав головою:

— Ви? З вашими величезними лапами? Ні, дякую красно! Навіть у чоловічка для цього недостатньо чутливі пальці, — він із поважним виглядом поправив капелюха. — Це вміють лише гірські гноми, а більш ніхто.

— Гасіть світло! — буркнула Сірчана шкурка, повертаючись до перерваного сніданку. — У такому випадку перший дракон вилупиться зі шкаралупи, коли у мене вже всі зуби випадуть!

— Один день! — Кремінна борода сердито змахнув молотком. — Один день, можливо, навіть менше! І ти побачиш!

Мухоніжка зітхнув і влаштувався зручніше на колінах у Бена.

— Ці гірські гноми такі задаваки, — шепнув він хлопчикові. — Вони завжди краще за всіх усе знають! Але з цим він, можливо, справді впорається. На каменях вони справді розуміються.

— Один день? — Лунг позіхнув і знову із сумнівом подивився на крихітного гнома. — Ти, однак, дуже багато обіцяєш! Розбуди нас, якщо справді зустрінеш щось живе. Добре?

— Звичайно, звичайно, — відповів Кремінна борода. Він опустився навколішки, обмацав рукою скам’янілу луску і почав обстукувати її молотком так обережно, що звук виходив не голосніше за цокання годинника.

Бен спостерігав деякий час, як працює гном. Але очі у нього злипалися. І коли дракони і кобольди давно вже спали і навіть із літачка Луї долинало легке похропування, заснув нарешті й він, а за ним і Мухоніжка.

У великій печері стало зовсім тихо. Лише Кремінна борода продовжував невтомно працювати молотком. Час від часу він поглядав на залишки панцира, що лежали в калюжі рідкого золота, яке поволі вже тверднуло. Гном злорадно посміхався і продовжував працювати.

Перший дракон прокинувся, коли всі ще спали.

Кремінна борода пробив у кам’яній оболонці довгу, тонку, як ниточка, тріщину. Коли він знову змахнув молотком, щоб трохи розширити її, камінь у нього під ногами ледь чутно здригнувся. Кремінна борода приклав вухо до тріщини і прислухався. Звідти долинав скрегіт — шкаралупа скребла по грубому каменю. Під ногами гнома з тріском розбігалися тонкі, немов павутиння, тріщинки. Гном хутко зістрибнув — і приземлився просто на м’який живіт сплячого хлопчика.

— Ой! — Бен підскочив із переляку. — Що трапилося?

Мухоніжка очманіло