Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Кілька хвилин спостерігаю, ніби нічого протизаконного. Але коли фоткати мої документи починає, малюю картину в голові, від якої кров холоне.
Чекаю. Як бик на червону ганчірку дивлюся, стежу за своїм начальником охорони.
— Не спиться? — заходжу, щойно він прямує до виходу.
Поглядом свердлю, насуваюся як хижак.
— Типу, — здригається від несподіванки.
Оченята бігають. Ой бігають.
— Типу? — роблю коло біля столу, щоб зрозуміти, яка інфа цікавила.
Хмикаю. А я-то думав, що можу довіряти в цьому домі всім, без винятку. Особливо йому.
— Я вирішив перевірити одну штуку, — чухає лисину.
Бреше. Я його як облупленого знаю.
— Шра-а-а-а-аме, — зупиняюся біля бару. Плюхаю у дві склянки коричневої рідини, — я схожий на ідіота? — простягаю напій, кивком запрошуючи присісти на диван.
Мнеться з ноги на ногу. Розуміє, що втекти йому не світить, але й не вигадати, як виправдатися, не може.
— Що тобі обіцяв Костя? — згадую, що відбувається на другому поверсі, випалюю на автоматі.
В охоронця очі на лоб лізуть. Намагається мукати нечленороздільні слова. Смикається, але, спіймавши мій осатанілий погляд, голосно зітхає.
— Ти знаєш, у мене крім троюрідної тітки нікого не залишилося, — сідає навпроти. — Коли Костя мені запропонував бути шісткою — я відмовився, навіть подумати не міг, що він знайде тітку Зіну. Коротше, вона в нього, сказав, поки не закінчимо — не віддасть, тільки фотки надсилає. Я і так від нього половину приховував, казав, мовляв, ти нікому не довіряєш.
— Чому не сказав? — запитую втомлено.
Мовчить. Погляд потупив і подивитися мені в очі соромно. Боявся. По очах бачу: боявся, що я не відірвуся від Тані, не вдамся в суть справи й просто знесу йому голову. Що ж, його побоювання мали підстави. Ще справи погано пішли.
— І як довго ти шпигуєш? — зітхаю.
— Якраз проблеми почалися в нас, — все ж знаходить у собі сили для відповіді. — Думав, реально дно підемо, а після зникнення Стаса взагалі на думку спало, що вони заодно.
— На думку йому спало! — хмикаю. — Краще б ти підлогу мив, ніж думав. Коротше. — Відвертаюся. — Пришити б тебе, тільки тітки шкода, плакати буде. Пропоную взаємовигідну угоду, а після цього — бачити більше не хочу!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віддана босу за борги, Марк Логан», після закриття браузера.
