Читати книгу - "Первісна. У вирі пророцтв"

Перед самим Тах Ерахойдом їм зустрілася доросла відьма — сестра Ґлай вер Есильт, учителька медицини. Вона накинулася на Ґвен, мов шуліка, і тут-таки, посеред площі, оповила її густим павутинням найрізноманітніших діаґностичних чарів. Усі вони засвідчили, що Ґвен цілковито здорова, але Ґлай цим не задовольнилась і стала наполягати на тому, щоб негайно провести ґрунтовне дослідження в її медичній лабораторії.

— Зі мною все гаразд, сестро, — відбивалась від неї Ґвен. — Альса мене відразу перевірила, майже три години промордувала…

Проте Ґлай не поступалася:

— Так то було ще коли, дорогенька. Потім ти десять днів провела сама, без нагляду… Ох, я ж і лаяла Альсу за таку недбалість! Написала їй усе, що про неї думаю, а вона через це так образилася, що й досі не відповіла мені жодним словом. І головне ж, не схаменулася, не поїхала тобі навздогін, а спокійнісінько лишилась у Тахріні. Можна подумати, там від неї якась користь була, вона ж геть нічого не тямить у політиці… Та й ти, Ґвен, утнула велику дурницю. Ніхто не вимагав, щоб ти негайно поверталася на Тір Мінеган, могла б і зачекати кілька днів, знайти собі супутницю. Твоєю новою Іскорою не можна легковажити — це ж унікальне, неймовірне явище, за нею треба пильно наглядати, берегти її. А ти, мабуть, усю дорогу чарувала направо й наліво, нехтувала моїми порадами.

Не бажаючи й чути подальших заперечень, вона покликала найближчого ґвардійця з двірської варти, наказала йому подбати про лейтенантового коня, а сумку з речами передати прислузі, й повела Ґвен до північного крила Тах Ерахойду. Тим часом Олвен та її подруги чимдуж помчали до південного крила, щоб першими повідомити сестрам новину.

Утім, вони напевно забарилися з цим, оскільки розмова з Ґлай відбувалася на площі, куди виходили вікна з коридорів житлових поверхів і з урядових кабінетів, отож чимало людей у палаці могли їх помітити. Принаймні, найстарша сестра Кейліон вер Маллайг точно помітила, бо перестріла їх ще на першому поверсі й нітрохи не здивувалася, побачивши Ґвен. Вона обняла її, привітала з поверненням, а відтак звернулася до Ґлай:

— Сестро, я наперед знаю все, що ти мені скажеш, тому не варто марнувати слів. Загалом, я згодна, що Ґвен потребує пильної уваги з твого боку, але дозволь дівчинці бодай відпочити з дороги. Вона вже протрималася десять днів, якось переживе і ще один.

Ґлай задля годиться посперечалася трохи, та зрештою поступилася, приречено зітхнула, лагідно поплескала Ґвен по плечу і, кинувши наостанок осудливий погляд на старшу з найстарших сестер, подалася собі до сходів. А Кейліон сказала:

— Я не стану тебе надовго затримувати, менша. Треба лише виконати одну просту, але важливо формальність. Ходи зі мною.

Вони разом рушили коридором до східного кінця крила. По дорозі їх нагнала одна з дорослих менших сестер, двадцятитрирічна Альфід вер Гелед, що саме була тут у якихось справах, а згодом до них приєдналася Евлін вер Бетан, сестра-наставниця з рослинної та тваринної маґії. Обидві відьми, з огляду на присутність Кейліон, не стали зупиняти Ґвен, лише швиденько, на ходу обняли її й запевнили, що дуже раді за неї.

Невдовзі всі четверо ввійшли до порожньої Зали Літописів, що перебувала під суто символічною вартою двох ґвардійців і цілком реальною охороною потужних захисних чарів, що не пропускали сюди нікого, крім носіїв Відьомської Іскри. Кейліон підвела Ґвен до стола з Реєстром Сестринства і промовила:

— Досі ще жодна відьма не записувалася тут двічі. Але обставини склалися так, що ти вже не можеш називатися Ґвенет вер Меган О’Ріґнах. Твоя колишня Іскра тепер належить меншій сестрі Дайрін вер Ґвенет, а ти отримала свою нову Іскру від сестри Неріс вер Дирдрі, тому, за нашими законами та звичаями, маєш бути Ґвенет вер Неріс і продовжувати її відьомський рід О’Мірендар.

Тамуючи несподіване хвилювання, Ґвен сіла в крісло й розгорнула важку книгу. На двісті сімнадцятій сторінці вже був її запис, зроблений майже сім років тому. Відтоді ще десятьом меншим сестрам минуло тринадцять і, відповідно, з’явилося ще десять записів, які заповнили й наступну, двісті вісімнадцяту сторінку, де залишилося місце тільки для однієї сестри. Ґвен узяла перо і дбайливо вписала туди:

Ґвенет вер Неріс, народжена в Карфирдіні, що в Королівстві Івидон, 14 хверода 1675 року М. Д., в сім’ї Конлайда аб Даґрина і Енайг вер Лоґан.

— От і все, формальності ми залагодили, — сказала сестра Кейліон. — Я маю багато про що поговорити з тобою, зокрема, хочу з’ясувати твої наміри стосовно іспитів. Але сьогодні тебе не чіпатиму, це зачекає. Відпочивай, спілкуйся із сестрами, а з усіма справами розберемося згодом.

Наступні години виявилися приємними, але трохи обтяжливими. Щойно рознеслася звістка про Ґвенине повернення, геть усі без винятку сестри, які зараз перебували в Абервені, захотіли негайно побачитися з нею і привітати зі здобуттям нової Іскри. Не залишились осторонь навіть Ерліш вер Ґвенет і Меган вер Шайна — найближчі їй за віком дівчата, які раніше терпіти її не могли, бо вона постійно дерла перед ними носа, вихваляючись своєю силою та успіхами в навчанні, і частенько кепкувала з їхньої недолугості. Проте вони виявилися незлопам’ятними — чи, радше, просто пробачили їй усі образи з почуття жалю до неї, коли вона стала відьмачкою, а тепер вирішили не згадувати минуле, почати все з чистого аркуша. Ґвен була дуже вдячна їм за це й заприсяглася собі більше ніколи не збиткуватися з них, навіть якщо вони й далі дратуватимуть її своєю нездарністю, помноженою на лінощі.

Під час обіду Ерліш та Меган запросили її до свого столу, який поділяли із сімнадцятирічною Шонайд. Ґвен пристала на їхню пропозицію, але згодом, коли подали солодке, пересіла до Ейрін та її подруг. Із цими дівчатами її стосунки завжди були теплі та приязні; на відміну від Шайни, вона ніколи не гордувала товариством молодших за себе сестер, навіть мала серед них улюблениць, зокрема, Морін і Арвен. Ну, а з Ейрін її взагалі пов’язувала міцна дружба, дарма